1. Словник української мови у 20 томах

попоночіти

ПОПОНОЧІ́ТИ, і́є, безос., розм.

Док. до поночі́ти.

– Побіжи та запри лишень його у хлів, щоб не бігав за ворота, як попоночіє надворі (І. Нечуй-Левицький).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. попоночіти — попоночі́ти дієслово доконаного виду безос., розм. Орфографічний словник української мови
  2. попоночіти — -іє, безос., розм. Док. до поночіти. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. попоночіти — ПОПОНОЧІ́ТИ, і́є, безос., розм. Док. до поночі́ти. — Побіжи та запри лишень його у хлів, щоб не бігав за ворота, як попоночіє надворі (Н.-Лев., III, 1956, 339). Словник української мови в 11 томах
  4. попоночіти — Попоночіти, -чіє гл. безл. Стемнѣть. Уже попоночіло. Конст. у. Словник української мови Грінченка