попіл

ПО́ПІЛ, пелу, ч.

1. Легка пилоподібна сіра (рідко чорна або біла) маса, яка залишається після згоряння чого-небудь.

Прутик, гнучись у три погибелі, не забарився згоріти – і світ потух; білий попіл прикрив зверху червоне угілля... (Панас Мирний);

Жарини все більше вкривались сизуватим попелом (А. Шиян);

Перевіяв Силентій підситком увесь попіл, але червінців не знайшов (Григорій Тютюнник);

* Образно. – Марно перегоріло й перетліло моє живоття, і тепер зостався тільки попіл, доки його не поглине свята земля (І. Нечуй-Левицький);

* У порівн. Сухе, наче костяк, її тіло було прикрите таким дрантям, що воно від подиху невеличкого вітру розпадалось, сипалось, наче попіл, додолу (Панас Мирний);

// перен. Сірий колір.

Коли на заході розплавлені хмарини покрилися попелом і злилися з темінню, Горицвіт повертався з Кушніром і сином додому (М. Стельмах);

А в долинах ще лежав туман, Де чорнів агатом баклажан Й помідори жевріли, мов жар, В попелі туману (П. Воронько);

* У порівн. – Гляньте, уже й сніг пролітає .. У нас білий-білий сиплеться... А тут [у Будапешті]... як попіл! (О. Гончар).

2. геол. Тонкий пил сірого або білого, іноді чорного кольору, що виходить на поверхню землі під час виверження вулканів.

Вулканічний попіл – білий або сірий тонкий пил, що складається з мінералів, які входять до складу лави. Утворюється від вибухів газів, що розпорошують лаву (з наук. літ.);

Стикаючись з водою, звичайна магма стає вибуховою й утворює не лаву, а вулканічні бомби, шлак і попіл (з наук.-попул. літ.).

Переора́ти на по́піл див. перео́рювати;

Узя́тися по́пелом див. узя́тися.

◇ Бра́тися / взя́тися по́пелом див. бра́тися;

Встава́ти / вста́ти з по́пелу [і руї́н] див. устава́ти;

Згоря́ти (згора́ти, перетво́рюватися, оберта́тися) / згорі́ти (перетвори́тися, оберну́тися) на (в) по́піл див. згоря́ти;

На ву́гіль (на по́піл) див. ву́гіль;

Не проспа́ти гру́шки́ (грушо́к) у по́пелі див. просипа́ти¹;

(1) Оберну́ти у по́піл (д) див. оберта́ти;

Перетво́рювати (оберта́ти) / перетвори́ти (оберну́ти) у (на) по́піл див. перетво́рювати;

Перетлі́ти (зотлі́ти) на ву́гіль (на по́піл) див. перетліва́ти;

Підніма́ти (підійма́ти, підво́дити, зво́дити і т. ін.) / підня́ти (підійня́ти, підвести́, звести́ і т. ін.) з руї́н (з по́пелу, зі зга́рищ і т. ін.) див. підніма́ти;

Підніма́тися (підійма́тися, підво́дитися і т. ін.) / підня́тися (підійня́тися, підвести́ся і т. ін.) з руї́н (з по́пелу, зі зга́рищ і т. ін.) див. підніма́тися;

(2) Підня́ти з по́пелу і руї́н (д) див. підніма́ти;

(3) Підня́тися з руї́н і по́пелу (д) див. підніма́тися;

Посипа́ти (присипа́ти) / поси́пати (приси́пати) го́лову по́пелом <�рідше Си́пати по́піл на го́лову> див. посипа́ти;

Розві́яти на (в) по́піл див. розвіва́ти.