1. Словник української мови у 20 томах

попіл

ПО́ПІЛ, пелу, ч.

1. Легка пилоподібна сіра (рідко чорна або біла) маса, яка залишається після згоряння чого-небудь.

Прутик, гнучись у три погибелі, не забарився згоріти – і світ потух; білий попіл прикрив зверху червоне угілля... (Панас Мирний);

Жарини все більше вкривались сизуватим попелом (А. Шиян);

Перевіяв Силентій підситком увесь попіл, але червінців не знайшов (Григорій Тютюнник);

* Образно. – Марно перегоріло й перетліло моє живоття, і тепер зостався тільки попіл, доки його не поглине свята земля (І. Нечуй-Левицький);

* У порівн. Сухе, наче костяк, її тіло було прикрите таким дрантям, що воно від подиху невеличкого вітру розпадалось, сипалось, наче попіл, додолу (Панас Мирний);

// перен. Сірий колір.

Коли на заході розплавлені хмарини покрилися попелом і злилися з темінню, Горицвіт повертався з Кушніром і сином додому (М. Стельмах);

А в долинах ще лежав туман, Де чорнів агатом баклажан Й помідори жевріли, мов жар, В попелі туману (П. Воронько);

* У порівн. – Гляньте, уже й сніг пролітає .. У нас білий-білий сиплеться... А тут [у Будапешті]... як попіл! (О. Гончар).

2. геол. Тонкий пил сірого або білого, іноді чорного кольору, що виходить на поверхню землі під час виверження вулканів.

Вулканічний попіл – білий або сірий тонкий пил, що складається з мінералів, які входять до складу лави. Утворюється від вибухів газів, що розпорошують лаву (з наук. літ.);

Стикаючись з водою, звичайна магма стає вибуховою й утворює не лаву, а вулканічні бомби, шлак і попіл (з наук.-попул. літ.).

Переора́ти на по́піл див. перео́рювати;

Узя́тися по́пелом див. узя́тися.

◇ Бра́тися / взя́тися по́пелом див. бра́тися;

Встава́ти / вста́ти з по́пелу [і руї́н] див. устава́ти;

Згоря́ти (згора́ти, перетво́рюватися, оберта́тися) / згорі́ти (перетвори́тися, оберну́тися) на (в) по́піл див. згоря́ти;

На ву́гіль (на по́піл) див. ву́гіль;

Не проспа́ти гру́шки́ (грушо́к) у по́пелі див. просипа́ти¹;

(1) Оберну́ти у по́піл (д) див. оберта́ти;

Перетво́рювати (оберта́ти) / перетвори́ти (оберну́ти) у (на) по́піл див. перетво́рювати;

Перетлі́ти (зотлі́ти) на ву́гіль (на по́піл) див. перетліва́ти;

Підніма́ти (підійма́ти, підво́дити, зво́дити і т. ін.) / підня́ти (підійня́ти, підвести́, звести́ і т. ін.) з руї́н (з по́пелу, зі зга́рищ і т. ін.) див. підніма́ти;

Підніма́тися (підійма́тися, підво́дитися і т. ін.) / підня́тися (підійня́тися, підвести́ся і т. ін.) з руї́н (з по́пелу, зі зга́рищ і т. ін.) див. підніма́тися;

(2) Підня́ти з по́пелу і руї́н (д) див. підніма́ти;

(3) Підня́тися з руї́н і по́пелу (д) див. підніма́тися;

Посипа́ти (присипа́ти) / поси́пати (приси́пати) го́лову по́пелом <�рідше Си́пати по́піл на го́лову> див. посипа́ти;

Розві́яти на (в) по́піл див. розвіва́ти.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. попіл — по́піл іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. попіл — Зола, (з жаром) присок; попілець; пор. ЖУЖІЛЬ. Словник синонімів Караванського
  3. попіл — Жужелиця, жужель, жужіль, жужлець, згар, зола, луг, пазілки (зола, що викидають після зоління), пазолки, попів (діал.), попілець, поташ, приск (гаряча зола з жаринами), суприсок (т. с.), шлак Фразеологічні синоніми: реактивний попіл Словник синонімів Вусика
  4. попіл — [поп'іл] -пеилу, м. (ў) -пеил'і Орфоепічний словник української мови
  5. попіл — -пелу, ч. 1》 Легка пилоподібна сіра (рідко чорна чи біла) маса, яка залишається після згоряння чого-небудь. || перен. Сірий колір. Посипати попелом голову — вдаватися в жалобу, в тугу; втрачати мужність, надію. 2》 геол. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. попіл — бра́тися / взя́тися по́пелом. Зникати, пропадати. Не одну я нічку не спала, не один день гірко працювала, здоров’я накладала, а тепер — де воно (добро)? Попелом узялося… (М. Коцюбинський). встава́ти / вста́ти з по́пелу (і руї́н). Фразеологічний словник української мови
  7. попіл — ПО́ПІЛ (легка пилоподібна, перев. сіра маса, що залишається після згоряння чого-небудь), ЗОЛА́, СПУЗ (СПУ́ЗА) діал.; ПРИ́СОК (ПРИСК рідше) (гарячий попіл з жаром); ПРАХ (від спаленого тіла людини). Словник синонімів української мови
  8. попіл — По́піл, по́пелу, в -лі Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. попіл — ПО́ПІЛ, пелу, ч. 1. Легка пилоподібна сіра (рідко чорна або біла) маса, яка залишається після згоряння чого-небудь. Прутик, гнучись у три погибелі, не забарився згоріти — і світ потух; білий попіл прикрив зверху червоне угілля… (Мирний, І, 1954, 342)... Словник української мови в 11 томах