попіл

бра́тися / взя́тися по́пелом. Зникати, пропадати. Не одну я нічку не спала, не один день гірко працювала, здоров’я накладала, а тепер — де воно (добро)? Попелом узялося… (М. Коцюбинський).

встава́ти / вста́ти з по́пелу (і руї́н). Відроджуватися, повертатися до життя. За домом у відступі ми сумували, за сміхом жінок і дівчат... Виходь, Батьківщино, ми з попелу встали, виходь переможців стрічать! (С. Голованівський).

не проспа́ти грушки́ (гру́шки) в по́пелі. Не пропустити чого-небудь, використати для себе все, що тільки можна. — Я .. не дуже приязно поглядаю на хитреньку й задерикувату тіточку, яка ніколи не проспить ні чужої, ні своєї грушки в попелі (М. Стельмах).

оберну́ти / оберта́ти на прах (на пил), перев. що. Повністю знищити, розбити що-небудь (рідко кого-небудь), спричинити зникнення чогось, когось. Життя і кров, а не сюжет і тему Він (Коцюбинський) залишив на білих сторінках — І слів його не обернуть на прах (М. Рильський); Скільки турбот.., любові батьківської може потрощити, обернути на пил, змішати з багном один недобрий син! (І. Волошин). оберну́ти у по́піл. — Краще б зарево пожежі світнуло на їх (на них); краще б воно обняло їх в огненному вихрові світа, обернуло у попіл (Панас Мирний).

перетво́рювати (оберта́ти) / перетвори́ти (оберну́ти) у (на) по́піл. Повністю спалити або знищити що-небудь. (Кривоніс:) Армаду кораблів султана, що розбивала великий флот венеціанців, ми скільки разів на попіл перетворювали (О. Корнійчук); — Краще б зарево пожежі світнуло на їх (них); краще б воно обняло їх (жителів) в огненному вихрові світа, обернуло у попіл (Панас Мирний).

перетлі́ти на ву́гіль (на по́піл). 1. Дуже намучитися, знемогтися від тяжких думок, неспокою, хвилювань, страху і т. ін. — Нічого, нічого, не схуднеш, — поплескав її по плечу Микола.— Іди скоріше, бо Максим перетліє на попіл (А. Хижняк). 2. Пройти, зникнути (про почуття). (Кряж:) Отут (б’є себе в груди) все на вугіль перетліло (М. Зарудний).

підніма́ти (підійма́ти, підво́дити, зво́дити і т. ін.) / підня́ти (підійня́ти, підвести́, звести́ і т. ін.) з руї́н (з по́пелу, із зга́рищ і т. ін.) що. Відбудовувати, відновлювати що-небудь зруйноване. Міста з руїн підводимо, Сади саджаєм людям (І. Нехода); Оту емтеес власними руками будував (Микола) — цеглинку до цеглинки. А після війни з руїн її зводив… (С. Журахович); Шахтар каже: — Ми самі були й будівельниками, підняли шахту з руїн (Ю. Яновський); Я словом, міцнішим сталі, Буду свій дім захищати, Живу я в новім кварталі, Що з попелу встиг підняти (З газети). підня́ти з по́пелу і руї́н. Здавалося, потрібно буде багато десятиріч, щоб підняти країну з попелу і руїн, загоїти тяжкі рани (З газети).

підніма́тися (підійма́тися, підво́дитися і т. ін.) / підня́тися (підійня́тися, підвести́ся і т. ін.) з руї́н (з по́пелу, із зга́рищ і т. ін.). Відбудовуватися, відроджуватися. Один за одним піднімалися з руїн заводи, шахти, залізниці (З газети). підня́тися з руї́н і по́пелу. Сплюндрований колись фашистами, піднявся з руїн і попелу Київ — квітуче місто над Дніпром-Славутичем (З газети).

посипа́ти (присипа́ти) / поси́пати (приси́пати) го́лову по́пелом, книжн. Вдаватися в тугу, в розпач, втрачати мужність, надію; картати себе, журитися і т. ін. Надягнувши траур і волосяниці, посипа́ли голову попелом бідні батьки і голосно кричали (П. Загребельний); Нині, стоячи на руїні з жебрацькою торбою, посипаємо голову попелом, волаючи: нас обдурили — плану перебудови не було! Та в тому ж і сіль, що був він! Тільки не той (Б. Олійник); — Ну, друзі? — кинув бадьоро вусами (Жук). — Не казав я вам, що немає чого попелом голови присипати?.. Не говорив, що справа не загине на Затишній? (П. Козланюк).