пора

ПО́РА див. по́ри.

ПОРА́, и́, ж.

1. перев. чого або яка. Час, період.

Як настане було пора виборів, то всі клопочуться, кого вибирати за маршала, чи за справника, або засідателя (Панас Мирний);

– Тепер така пора, що людина мусить людині помагати (І. Франко);

– Людей на полі не видно зовсім, хоч пора зараз і робоча (Ю. Смолич);

// у сполуч. із займ. та, ця і т. ін. та прийм. на, у, з, до і т. ін. Певний момент, зв'язаний з якою-небудь подією; короткий відрізок часу, коли виконується або відбувається якась дія.

– Йому не до вас було: він мені у ту пору розказував, що, каже, не сонечко ходить, а земля кругом його обіходить (Г. Квітка-Основ'яненко);

І блідий місяць на ту пору Із хмари де-де виглядав (Т. Шевченко);

Не раз, не два розмова в нас бувала Про пору ту, коли ізнов орала У вогку землю пустить рідний край, Про час, коли від ненаситних зграй І тінь сама розвіється за димом (М. Рильський);

Князь Куракін урятував цареві життя, і вже з тої пори цар із ним не розлучався (Г. Хоткевич);

// з означ. Відтинок часу, позначений існуванням, наявністю чого-небудь.

Тільки-но пригріє весняне сонце, розтануть сніги і спадуть талі води, як настає грибна пора (з наук.-попул. літ.);

// з означ. Частина доби, період року.

Чіпка проспав до обідньої пори (Панас Мирний);

Місяць уже зайшов, була передранкова пора (Ю. Яновський);

Над селом стояв звичайний в осінню пору туман (М. Коцюбинський);

// Період у житті людини; вік, літа.

Оглянулась я .. на село – там церква аж горить проти сонця; у зелених садках білі хатки тонуть, і вигін зеленіє .. Все це нагадало мені і мою дитячу пору, і моє дівування (Панас Мирний);

Нині Гончар – в щасливій порі творчої зрілості, в порі, коли народжуються сміливі й глибокі задуми, коли приходять самобутні і мудрі звершення (з наук. літ.);

// Тривалий період у житті народу, культурному або суспільному розвиткові країни, що характеризується визначними подіями, явищами тощо; епоха, доба.

Прийшла війни страшна пора, що забира народні сили (В. Сосюра);

Майже всі перші книжки прозаїків присвячені порі мирного післявоєнного будівництва (Ю. Смолич).

2. у знач. присл. поро́ю, пори́, з означ. Указує на певну частину доби або період року, коли відбувається якась дія.

Ми з ним сиділи у садку вечірньою порою (Леся Українка);

Лінивий спить бабак зимової пори, Коли сніги буйні шляхи позамітали... (М. Рильський, пер. з тв. А. Міцкевича);

// тільки поро́ю, без означ., рідко. Часом, іноді.

І він [кинджал] порою любо грає, Привабливо дзвенить (М. Зеров).

3. Визначений строк, слушний час, сприятливий момент для звершення чогось, виконання якої-небудь дії.

Олена поралась коло печі, хапаючись, щоб встигти на пору з вечерею (М. Коцюбинський);

Дідуньо з великим притиском розпочав знов мову про те, що вже крайня пора взяти до Юзі гувернантку (Леся Українка);

Щоб здаватися старшим, Гнат навіть вус почав голити раніше пори (М. Стельмах).

4. у знач. пред., перев. з інфін. Настав час, строк для звершення чогось, виконання якої-небудь дії.

– А збирайся лишень, Чіпко, на завтра в найми, – каже, вернувшись увечері, Мотря. – Годі вдома сидіти та хліб переводити, – пора й самому заробляти! (Панас Мирний);

– Пора вже спати... завтра треба вставати зарання... (М. Коцюбинський);

Климові пора додому, а він все ще на лузі (Я. Гримайло).

В да́вні (старі́) часи́ <�За да́вніх (стари́х) часі́в> <�Да́вньою поро́ю> див. час;

З да́вніх (рідше давне́зних)-даве́н <�З да́вніх пір> <�З да́внього-да́вна> див. да́вній;

(1) Недале́ка пора́ – час, що недавно минув або скоро настане.

Пора та недалека, коли тупа загарбницька рука Останнього скосила там бика, телят закинувши до Гагенбека (М. Рильський);

(2) По́ри ро́ку – сезонні періоди в річному циклі розвитку природи: весна, літо, осінь, зима.

На землі .. щороку бувають холодні й теплі сезони, які поступово змінюють один одного. Ці явища природи називаються зміною пір року (з навч. літ.);

Є щось чарівне і до солодкого щему в серці хвилююче в природі цієї пори року [навесні] (Григорій Тютюнник);

(3) Прийшла́ пора́ – настав час.

Крутнувсь [вовк] і щез у комишах. По цих одвідинах Остап почав думати про смерть. Прийшла пора вмирати (М. Коцюбинський);

Постерегла мати, що діється щось, поспитала. Катря призналась матусі. А мати головою журливо похитала: – Оце і твоя пора прийшла, доню! (Марко Вовчок);

(4) Пора́ на вас (на те́бе) <�Ва́ша (твоя́) пора́>, розм. – створилися сприятливі умови для кого-небудь, настав час комусь діяти і т. ін.

Ті люди, що весь вік несли тяжке завдання, Казали: “Годі нам, тепер пора на вас, .. робітники незнані, молодії!..” (Леся Українка);

– Стріляй, бузувіре, стріляй, зраднику, – твоя пора, – хрипить .. Погиба (М. Стельмах).

○ (5) Від (з) ті́єї (то́ї) по́ри, у знач. присл. – відтоді.

Від тієї пори він дуже змінився (із журн.);

Вже люди, певне, від тії пори Тут не живуть, як з раєм попрощались (Леся Українка);

(6) В (у) ту по́ру, у знач. присл. – в минулому.

У ту пору мати вчителювала (з публіц. літ.);

(7) В (у) цю по́ру, у знач. присл. – тоді.

У цю пору мене не було в місті (із журн.);

(8) До тих пір, у знач. присл. – до того часу, доти.

Дуже тобі дякую, що ти їх [листи] не затримувала до тих пір, поки я приїду, а прислала тепер (Леся Українка);

Проводжав [Денис] Юлю очима до тих пір, поки вона не зникла за деревами (Григорій Тютюнник);

(9) До ціє́ї по́ри, у знач. присл. – дотепер.

Вже настав грудень, а до цієї пори ще йдуть дощі (з публіц. літ.);

(10) З тих пір, у знач. присл. – з того часу; відтоді.

З тих пір, як їі батьки – лікарі одного районного містечка – навчили її ходити, вона жила в розкошах і достатках (Григорій Тютюнник).

◇ (11) Без пори́ – передчасно, дочасно.

Чи тільки терни на шляху знайду, Чи стріну, може, де і квіт барвистий? Чи до мети я певної дійду, Чи без пори скінчу той шлях тернистий, – Бажаю так скінчити я свій шлях, Як починала: з співом на устах! (Леся Українка);

(12) Глуха́ пора́ <�Глухи́й час> – відрізок часу, період, що характеризується застоєм, занепадом, відсутністю будь-якої діяльності.

Листяні симфонії чергувались з дрібними дощами. Йшла глуха пора (М. Хвильовий);

Це було тихе, одноманітне життя, життя, од якого тхнуло анахронізмом навіть на такий глухий час, яким були 80-ті та 90-ті роки минулого століття (С. Єфремов);

Дійти́ пори́ див. дохо́дити;

(13) До пори́ [, до ча́су]:

а) якийсь час, не вічно.

До пори збан воду носить (Номис);

б) до слушного моменту; поки що.

– Тільки б без галасу до пори, до часу, доки власними очима, руками не помацаєш початку того омріяного будівництва... (Іван Ле);

(14) На пе́рших пора́х (поча́тках) – у період виникнення чогось, задуму створення чого-небудь; на самому початку, спочатку.

[Загуба:] Тут же свої люди ще лишилися. Допоможуть на перших порах... (Я. Мамонтов);

Буде трудно, правда. А надто на перших початках – ну, то що? (Г. Хоткевич);

(15) На порі́:

а) у розквіті молодості, сил (про юнаків і дівчат, яким час створювати власну родину).

Дівка на порі – женихи у дворі (прислів'я);

За столом чотири сини, – Разом з'їхались в гостину; Всі змужнілі, на порі, Як один – богатирі! (М. Шпак);

б) (з дієсл.) настав час (робити, зробити щось).

Давно на порі створити посібник словесної майстерності публіциста (з газ.);

На порі́ ста́ти див. става́ти;

(16) Пора́ і честь (со́вість) зна́ти кому і без дод. – настав час залишити когось, іти звідкись, закінчити, припинити щось.

[Марина:] Третій день гостюють, пора б вже й честь знати (М. Кропивницький);

Хтось кинув з гостей: – Чи не пора вже нам і честь знати? Старицький підтакнув: – Авжеж, авжеж! – І перший підвівся з-за столу (М. Олійник);

Ну, годі вже мені пащекувати .. Пора вже й совість знати. Прощай, моє ластовенятко любе! (М. Драй-Хмара);

(17) Пора́ перепори́лася – пройшов якийсь час.

Була, була, була пора, та вже перепорилась! (В. Мисик).