1. Великий тлумачний словник сучасної мови

пора

I п`орадив. пори.

II пор`а-и, ж.

1》 перев. чого або яка.Час, період.

|| у сполуч. із займ. та, ця і т. ін. та прийм. на, у, з, до і т. ін. Певний момент, зв'язаний з якою-небудь подією; короткий відрізок часу, коли виконується або відбувається якась дія.

|| з означ. Відтинок часу, позначений існуванням, наявністю чого-небудь.

|| з означ. Частина доби, період року.

|| Період у житті людини; вік, літа.

|| Тривалий період у житті народу, культурному або суспільному розвиткові країни, що характеризується визначними подіями, явищами тощо; епоха, доба. Давньою порою.

Пори року — сезонні періоди в річному циклі розвитку природи: весна, літо, осінь, зима.

До пори — а) до певного моменту, випадку і т. ін.; не вічно; б) до слушного часу; поки що.

На порі — у розквіті віку, сил (про дорослого юнака, дорослу дівчину); на виданні (про дівчину); дуже своєчасно.

2》 у знач. присл. порою, пори, з означ. Указує на певну частину доби або період року, коли відбувається якась дія.

|| тільки порою, без означ., рідко. Часом, іноді.

3》 Визначений строк, слушний час, сприятливий момент для звершення чогось, виконання якої-небудь дії.

4》 у знач. присудк. сл., перев. з інфін. Настав час, строк для звершення чогось, виконання якої-небудь дії.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пора — по́ра іменник жіночого роду отвір пора́ іменник жіночого роду час * Але: дві, три, чотири пори́ Орфографічний словник української мови
  2. пОра — див. ОТВІР. Словник синонімів Караванського
  3. порА — Час, період, (лиха) ур. година; (дитяча) вік, літа; (мирна) епоха, доба, ера; (року) сезон; (крайня) термін, строк, реченець. Словник синонімів Караванського
  4. пора — див. час Словник синонімів Вусика
  5. пора — ПО́РА див. по́ри. ПОРА́, и́, ж. 1. перев. чого або яка. Час, період. Як настане було пора виборів, то всі клопочуться, кого вибирати за маршала, чи за справника, або засідателя (Панас Мирний); – Тепер така пора, що людина мусить людині помагати (І. Словник української мови у 20 томах
  6. пора — Діждемся пори, що й ми виліземо з нори. Дочекаємося сприятливого часу і скористаємо із своєї нагоди. Приповідки або українсько-народня філософія
  7. пора — на пе́рших пора́х (поча́тках). У період виникнення чогось, задуму створення чого-небудь; на самому початку, спочатку. (Загуба:) Тут же свої люди ще лишилися. Допоможуть на перших порах… (Я. Мамонтов); Буде трудно, правда. Фразеологічний словник української мови
  8. пора — ВІК (тривалість існування живого організму — людини, тварини, рослини; якийсь тривалий період цього існування), ЖИТТЯ́, ЛІТА́ мн., РО́КИ мн., ДНІ мн. ПОРА́ (період у рості, розвитку, існуванні когось, чогось). Тяжко, діти, Вік одинокому прожить (Т. Словник синонімів української мови
  9. пора — Пора́, -ри́; по́ри, пір. До сих пір по́ра, -ри; по́ри, пор Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. пора — ПО́РА див. по́ри. ПОРА́, и́, ж. 1. перев. чого або яка. Час, період. Як настане було пора виборів, то всі клопочуться, кого вибирати за маршала, чи за справника, або засідателя (Мирний, IV, 1955, 334); — Тепер така пора... Словник української мови в 11 томах
  11. пора — Пора, -ри ж. 1) Время, пора. Як прийшла до його тая пора, шо вже йому треба бігти, то він так стогне. Грин. II. 137. У робочу пору. Стор. МПр. 67. 2) Возрастъ. дівчина на порі, у порі. Дѣвушка-невѣста. Росла, рост дівчинонька та й у порі стала. Зміев. Словник української мови Грінченка