порахувати
ПОРАХУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док.
1. кого, що і без дод. Док. до рахува́ти.
– Чи їх троє, чи четверо? – мучило Соломію питання, й вона ніяк не могла порахувати (М. Коцюбинський);
Розпродали [селяни] добро, порахували гроші й зайшли до корчми (з казки).
2. Рахувати якийсь час, до певного числа.
– Ви вже п'ять [чарок] випили! – з обуренням гукала Раїса .. – Яка з вас учителька, до п'яти порахувати не годні: я випив чотири, а не п'ять (М. Коцюбинський).
3. до кого, кого, що, розм., рідко. Зарахувати кого-, що-небудь до якогось розряду, групи і т. ін.
Вона ж, мовби від нього навчилася бути здержаною.., також не дала по собі пізнати, що порахувала його до вибраних (О. Маковей);
// чим, яким. Скласти певну думку про когось, визнати кимсь.
Чекатиме він [бойовий друг] відповіді й не діждеться. І порахує мертвим Семена Ларивоновича (Ю. Яновський);
Селяни порахували його за шпигуна й вирішили розправитися з ним (із журн.).
4. заст. Помізкувати, подумати.
Там уже порахуємо, що треба робити (Сл. Б. Грінченка).
На па́льцях одніє́ї руки́ мо́жна порахува́ти див. мо́жна.
◇ (1) Дні порахо́вано (д) див. день.
Значення в інших словниках
- порахувати — порахува́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- порахувати — -ую, -уєш, док. 1》 перех. і без додатка. Док. до рахувати. Порахувати ребра кому — сильно побити кого-небудь. 2》 неперех. Рахувати якийсь час, до певного числа. 3》 до кого, перех., розм., рідко. Зарахувати кого-, що-небудь до якогось розряду, групи і... Великий тлумачний словник сучасної мови
- порахувати — дні полі́чені (лі́чені) чиї. Кому-небудь залишилося дуже мало жити. Кожному збоку видно було, що пані конає, що дні її полічені (Л. Яновська). дні порахо́вано. Фразеологічний словник української мови
- порахувати — ВВАЖА́ТИ (УВАЖА́ТИ) ким, чим, яким, за кого-що (ставити на рівень із ким-, чим-небудь, прирівнювати до когось, чогось, ВИЗНАВА́ТИ, ПРИЗНАВА́ТИ, ЛІЧИ́ТИ рідко, ПРИЙМА́ТИ (за кого-що), МА́ТИ розм., ПОЧИ́ТУВАТИ заст., ПОЧИТА́ТИ заст. Словник синонімів української мови
- порахувати — ПОРАХУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док. 1. перех. і без додатка. Док. до рахува́ти. — Чи їх троє, чи четверо? — мучило Соломію питання, й вона ніяк не могла порахувати (Коцюб. Словник української мови в 11 томах
- порахувати — Порахува́ти, -ху́ю, -єш гл. 1) Посчитать. 2) Размыслить, обдумать. Наші порахували, — порахували та й випустили їх. ЗОЮР. І. 244. Там уже порахуємо, що треба робити. Чуб. II. 21. Скажи ж ги, щоб ішла вона до мене на пораду, про весілля порахувати. Чуб. II. 614. Словник української мови Грінченка