1. Великий тлумачний словник сучасної мови

порахувати

порахува́ти

-ую, -уєш, док.

1》 перех. і без додатка. Док. до рахувати.

Порахувати ребра кому — сильно побити кого-небудь.

2》 неперех. Рахувати якийсь час, до певного числа.

3》 до кого, перех., розм., рідко. Зарахувати кого-, що-небудь до якогось розряду, групи і т. ін.

|| чим, яким. Скласти певну думку про когось, визнати кимсь.

4》 неперех., заст. Помізкувати, подумати.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. порахувати — порахува́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. порахувати — ПОРАХУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док. 1. кого, що і без дод. Док. до рахува́ти. – Чи їх троє, чи четверо? – мучило Соломію питання, й вона ніяк не могла порахувати (М. Коцюбинський); Розпродали [селяни] добро, порахували гроші й зайшли до корчми (з казки). Словник української мови у 20 томах
  3. порахувати — дні полі́чені (лі́чені) чиї. Кому-небудь залишилося дуже мало жити. Кожному збоку видно було, що пані конає, що дні її полічені (Л. Яновська). дні порахо́вано. Фразеологічний словник української мови
  4. порахувати — ВВАЖА́ТИ (УВАЖА́ТИ) ким, чим, яким, за кого-що (ставити на рівень із ким-, чим-небудь, прирівнювати до когось, чогось, ВИЗНАВА́ТИ, ПРИЗНАВА́ТИ, ЛІЧИ́ТИ рідко, ПРИЙМА́ТИ (за кого-що), МА́ТИ розм., ПОЧИ́ТУВАТИ заст., ПОЧИТА́ТИ заст. Словник синонімів української мови
  5. порахувати — ПОРАХУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док. 1. перех. і без додатка. Док. до рахува́ти. — Чи їх троє, чи четверо? — мучило Соломію питання, й вона ніяк не могла порахувати (Коцюб. Словник української мови в 11 томах
  6. порахувати — Порахува́ти, -ху́ю, -єш гл. 1) Посчитать. 2) Размыслить, обдумать. Наші порахували, — порахували та й випустили їх. ЗОЮР. І. 244. Там уже порахуємо, що треба робити. Чуб. II. 21. Скажи ж ги, щоб ішла вона до мене на пораду, про весілля порахувати. Чуб. II. 614. Словник української мови Грінченка