поривчастий
ПОРИ́ВЧАСТИЙ, а, е.
1. Нерівномірний, з періодичним різким збільшенням сили й швидкості (про вітер); поривний.
Налітав поривчастий вітер, за вікнами гойдалися й шуміли дерева (А. Шиян);
Вщухнув поривчастий вітер, і море безмежне окрила Тиша безвітряна (Борис Тен, пер. з тв. Гомера);
// Який раптово посилюється, а тоді уривається, припиняється й виникає знов; уриваний, нерівний (про звуки, дихання і т. ін.).
В хаті було тихо. Павло чув тільки поривчасте хропіння батька, та з другої кімнати до його слуху ледве долітало важке зітхання матері (І. Кириленко);
* У порівн. Перо все швидше й швидше снує на сіруватому папері ланцюг нерівних літер, думки, мов поривчасте гаряче дихання, рвуться крізь натовп поломеніючих слів (П. Колесник);
// Дуже швидкий, стрімкий, навальний (про рух, процес і т. ін.).
Хода її була швидка і поривчаста (Григорій Тютюнник);
* Образно. В ліриці Первомайського 20-х років владно лунають мотиви невтомного, неспинного, навального й поривчастого руху вперед (з наук. літ.).
2. Різкий, рвучкий (про рух, жест і т. ін.).
Поет зробив поривчастий рух, але вона спинила його, хитнувши головою (Леся Українка);
Очі в нього сяяли, голос ламався, як крихкий лід на морозі, рухи стали поривчастими і безладними (Григорій Тютюнник);
Рушниця сповзає у нього з плеча; поривчастим змахом він знову відводить її за спину (І. Волошин).
3. перен. Схильний до захоплення, до бурхливого вияву своїх почуттів (про вдачу людини).
Він знав її нервову, поривчасту вдачу (І. Нечуй-Левицький);
Любила [стара] сина, але не могла не бачити, що для поривчастого й поетичного темпераменту Марусі треба би було іншого чоловіка: розумного, твердого і трошки романтичного (Г. Хоткевич).
Значення в інших словниках
- поривчастий — (схильний до бурхливого вияву почуттів) проривний, поривистий, книжн. експансивний, імпульсивний. Словник синонімів Полюги
- поривчастий — пори́вчастий прикметник Орфографічний словник української мови
- поривчастий — див. жвавий Словник синонімів Вусика
- поривчастий — -а, -е. 1》 Нерівномірний, з періодичним різким збільшенням сили й швидкості (про вітер); поривний. || Який раптово посилюється, а тоді уривається, припиняється й виникає знов; уриваний, нерівний (про звуки, дихання і т. ін.). Великий тлумачний словник сучасної мови
- поривчастий — Бурхливий, збуревний, навальний, надхнений, запальний, захопний, захопливий Словник чужослів Павло Штепа
- поривчастий — ЗАПАЛЬНИ́Й (який бурхливо реагує на все, легко збуджується, роздратовується), ГАРЯ́ЧИЙ, ПАЛКИ́Й, ПОРИ́ВНИЙ, ПОРИ́ВЧАСТИЙ, ШПАРКИ́Й, АЗА́РТНИЙ, ІМПУЛЬСИ́ВНИЙ, ЕКСПАНСИ́ВНИЙ, ГАРЯЧКОВИ́ТИЙ (ГАРЯЧКУВА́ТИЙ) розм., ЗАГО́НИСТИЙ розм., ПАЛЮ́ЧИЙ розм. Словник синонімів української мови
- поривчастий — ПОРИ́ВЧАСТИЙ, а, е. 1. Нерівномірний, з періодичним різким збільшенням сили й швидкості (про вітер); поривний. Налітав поривчастий вітер, за вікнами гойдалися й шуміли дерева (Шиян, Гроза.. Словник української мови в 11 томах