поривчастий
ПОРИ́ВЧАСТИЙ, а, е.
1. Нерівномірний, з періодичним різким збільшенням сили й швидкості (про вітер); поривний.
Налітав поривчастий вітер, за вікнами гойдалися й шуміли дерева (Шиян, Гроза.., 1956, 440);
Вщухнув поривчастий вітер, і море безмежне окрила Тиша безвітряна (Гомер, Одіссея, перекл. Б. Тена, 1963, 107);
// Який раптово посилюється, а тоді уривається, припиняється й виникає знов; уриваний, нерівний (про звуки, дихання і т. ін.).
Перо все швидше й швидше снує на сіруватому папері ланцюг нерівних літер, думки, мов поривчасте гаряче дихання, рвуться крізь натовп поломеніючих слів (Кол., Терен.., 1959, 309);
В хаті було тихо. Павло чув тільки поривчасте хропіння батька, та з другої кімнати до його слуху ледве долітало важке зітхання матері (Кир., Вибр., 1960, 327);
// Дуже швидкий, стрімкий, навальний (про рух, процес і т. ін.).
Хода її була швидка і поривчаста (Тют., Вир, 1964, 469);
*Образно. В ліриці Первомайського 20-х років владно лунають мотиви невтомного, неспинного, навального й поривчастого руху вперед (Рад. літ-во, 5, 1968, 39).
2. Різкий, рвучкий (про рух, жест і т. ін.).
Поет зробив поривчастий рух, але вона спинила його, хитнувши головою (Л. Укр., III, 1952, 696);
Очі в нього сяяли, голос ламався, як крихкий лід на морозі, рухи стали поривчастими і безладними (Тют., Вир, 1964, 483);
Рушниця сповзає у нього з плеча; поривчастим змахом він знову відводить її за спину (Вол., Наддн. висоти, 1953, 85).
3. перен. Схильний до захоплення, до бурхливого вияву своїх почуттів (про вдачу людини).
Він знав її нервову, поривчасту вдачу (Н.-Лев., V, 1966, 253);
Любила [стара] сина, але не могла не бачити, що для поривчастого й поетичного темпераменту Марусі треба би було іншого чоловіка: розумного, твердого і трошки романтичного (Хотк., II, 1966, 16).
Значення в інших словниках
- поривчастий — (схильний до бурхливого вияву почуттів) проривний, поривистий, книжн. експансивний, імпульсивний. Словник синонімів Полюги
- поривчастий — пори́вчастий прикметник Орфографічний словник української мови
- поривчастий — див. жвавий Словник синонімів Вусика
- поривчастий — -а, -е. 1》 Нерівномірний, з періодичним різким збільшенням сили й швидкості (про вітер); поривний. || Який раптово посилюється, а тоді уривається, припиняється й виникає знов; уриваний, нерівний (про звуки, дихання і т. ін.). Великий тлумачний словник сучасної мови
- поривчастий — Бурхливий, збуревний, навальний, надхнений, запальний, захопний, захопливий Словник чужослів Павло Штепа
- поривчастий — ПОРИ́ВЧАСТИЙ, а, е. 1. Нерівномірний, з періодичним різким збільшенням сили й швидкості (про вітер); поривний. Налітав поривчастий вітер, за вікнами гойдалися й шуміли дерева (А. Словник української мови у 20 томах
- поривчастий — ЗАПАЛЬНИ́Й (який бурхливо реагує на все, легко збуджується, роздратовується), ГАРЯ́ЧИЙ, ПАЛКИ́Й, ПОРИ́ВНИЙ, ПОРИ́ВЧАСТИЙ, ШПАРКИ́Й, АЗА́РТНИЙ, ІМПУЛЬСИ́ВНИЙ, ЕКСПАНСИ́ВНИЙ, ГАРЯЧКОВИ́ТИЙ (ГАРЯЧКУВА́ТИЙ) розм., ЗАГО́НИСТИЙ розм., ПАЛЮ́ЧИЙ розм. Словник синонімів української мови