порожнява

ПОРО́ЖНЯВА, и, ж.

1. Порожній, нічим не заповнений простір; порожнє місце.

Вона блукала по темних, ледве освічених свічкою хатах, .. а кроки її гучно лунали в околишній порожняві (М. Коцюбинський);

Руду починають кришити знизу, так що верхні поверхи нависають уступами над утвореною порожнявою (О. Гуреїв);

// Відсутність людей; малолюдність або безлюддя.

Інколи чулися голоси – і вони були лункі в порожняві вуличного тунелю (Ю. Смолич);

// перен. Стан душевної спустошеності (від горя, втоми і т. ін.).

Втягнув у себе морозне повітря, почув порожняву у грудях і заповнив ту пустку диким, сердитим криком: – Ньо! .. все було байдуже, нічого не страшно і по коліна море (М. Коцюбинський).

2. перен. Брак глибокого змісту; поверховість.

Селянський гурт продовжував змову мовчання. Може .. упередження, з яким вони прийшли сюди, чи, може, порожнява Сватюкової промови, але щось стояло на шляху до їхнього обопільного порозуміння (Г. Епік);

// Про те, що не має ніякого сенсу, значення.

Де ж правда та! Де та любов над нами? Невже й вона порожнява одна? І мусить люд, ярмований віками, Пить з власних сліз отрути ківш до дна! (М. Старицький).