1. Словник української мови у 20 томах

порослий

ПОРО́СЛИЙ, а, е.

1. Дієпр. акт. до порости́.

Двір був великий, порослий травою, на ньому хліви, комори, різні господарські прибудинки [прибудови] (Леся Українка);

Між сірими скелями стоїть на низині стара церква.., сіра, поросла сизим та зеленим мохом (І. Нечуй-Левицький);

Через дорогу – озеро, гострим ситняком поросле (П. Тичина);

Поросле щетиною обличчя .. робиться нещадним і лютим (Григорій Тютюнник);

Мирно пасеться [кобила] між могилками, з'їдаючи траву, порослу, може, з частин тіла попередніх ґазд її предків (Г. Хоткевич).

2. у знач. прикм. Який проріс; пророслий (про зерно).

Бувало, тримає [батько] сім'ю цілу зиму надголодь, .. а весною вигортає свиням зіпріле, поросле жито (В. Речмедін).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. порослий — поро́слий дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. порослий — -а, -е. 1》 Дієприкм. акт. мин. ч. до порости. 2》 у знач. прикм. Який проріс; пророслий (про зерно). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. порослий — Поро́слий, -ла, -ле Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. порослий — ПОРО́СЛИЙ, а, е. 1. Дієпр. акт. мин. ч. до порости́. Двір був великий, порослий травою, на ньому хліви, комори, різні господарські прибудинки [прибудови] (Л. Укр., III, 1952, 574); Між сірими скелями стоїть на низині стара церква.. Словник української мови в 11 томах
  5. порослий — Порослий, -а, -е Заросшій, поросшій. Словник української мови Грінченка