поруч

ПО́РУЧ.

1. присл. Дуже близько, на невеликій відстані від кого-, чого-небудь; поблизу, поряд.

Сів Павло біля столу, схилив голову на руки. – Ось і вечеря наша, – промовляє до його Галя, сідаючи поруч (Марко Вовчок);

Пан глянув на Максима Базилевського, тоді він прикажчикував, та й каже: – Збудувать на цім місці хату на дві половини з кімнатами та й другу поруч поставить (О. Стороженко);

Марія вийшла теж на балкон і стала поруч, поклавши Стахурському руку на плече (Ю. Смолич);

Альпи! Вони, здавалося, стояли тут поруч, а бійцям довелося ще скакати день і ніч, поки, нарешті, почали входити в гори (О. Гончар);

Пісню підхопили дівчата, що підносили розчин, муляри, які працювали поруч (М. Руденко);

// Безпосередньо один коло одного.

– Я думав: поруч живуть люди – одні безпомічні, здичілі з темноти, другі – освічені, узброєні в знаття – і не злучаються, не єднаються, мовби Бог зна які кордони розлучали їх (М. Коцюбинський);

// у знач. пред.

Він наглянув дівчину зовсім несподівано. Він косив ячмінь, вона плоскінь брала. Ниви їх були поруч (М. Коцюбинський);

// перев. у сполуч. зі сл. бути, йти, виступати, перен. Разом, спільно.

Коли трапиться якась потреба, він просить звернутися до нього, свого найближчого сусіда. Бо хоч вона земська вчителька, та він думає, що церква і школа мусять йти поруч (М. Коцюбинський);

– Знаючи вас обох, ваші характери, ваші погляди, нахили, інтереси, я собі уявляю вас не інакше, як поруч у житті (О. Гончар);

Поруч, браття, ми були в неволі, Разом ми громили вражу рать, Тож тепер на морі й суходолі Нас ніхто не може роз'єднать (М. Рильський).

2. у знач. прийм., з оруд. в. та прийм. з або з род. в. без прийм. Уживається при вказуванні на просторову близькість, суміжність кого-, чого-небудь з кимсь, чимсь; біля, коло.

По вулиці йшов якийсь чоловік поруч з молодицею (І. Нечуй-Левицький);

Ярина сіла поруч з батьком на по́куті (Леся Українка);

Валентин сидить поруч Бориса на канапі, поклавши йому важку руку на плече, мов охороняючи друга від всіляких напастей (О. Гончар);

Ми гукнули на Богдана. Він підійшов і став поруч нас (Ю. Яновський);

На високих обочинах, поруч з липами, повиростали вікові дуби і встеляють жолуддям рівно чотири версти шляху (М. Стельмах);

// Уживається при позначенні невеликої відстані від чого-небудь.

Поруч хаток ліпилися крихітні вівчарні, корівники, стояли височенні ожереди сіна (З. Тулуб);

// тільки з оруд. в. та прийм. з, рідко. Уживається при вказуванні на суміжні або одночасні дії, а також на особи чи предмети, що перебувають у спільній або одночасній дії; разом, одночасно, поряд.

Із польським трудовим народом Він [Богдан Хмельницький] поруч проти шляхти йшов... (М. Рильський);

Поруч зі своїм планом наступу Тютюнник запропонував на всякий випадок виробити й план відступу: війна є війною, і різні можуть бути несподіванки (М. Стельмах).

Става́ти / ста́ти по́руч див. става́ти;

Ста́вити / поста́вити по́руч див. ста́вити.

○ (1) По́руч з (зі, із), у знач. прийм., з оруд. в. – те саме, що По́ряд з (зі, із) (див. по́ряд¹).

Поруч зі мною на концерті сиділи студенти (з газ.);

(2) По́руч з тим (цим), у знач. присл. – те саме, що По́ряд з тим (цим) (див. по́ряд¹).

Згадала знов Ваш опис вистави господарської, .. а поруч з тим “скручені голови” [нездійсненні творчі плани] (Леся Українка).