поручні
ПО́РУЧНІ, ів, мн. (одн. по́ручень, чня, ч.).
Невисока огорожа, перев. по краях містка, балкона, бильця на східцях будинку, вагона і т. ін.
Вузькими східцями з .. поручнями Висоцький швидко піднявся на другий поверх (Д. Ткач);
Два стрибки – і Льоня біля паровоза. Схопився обома руками за поручні, підстрибнув, легко підтягнувся і вмить опинився на тендері (В. Козаченко);
Вона вийшла на висячий ганок, поручні якого зручно лежали на точених балясинках (М. Стельмах);
В блискучому, наскрізь промоклому “непромокальному” пальті й кашкеті стояв Бутаков на містку, міцно вп'явшись руками в поручні (З. Тулуб);
// Бічні опори крісла, канапи і т. ін.
Юник, прихилившись на м'які поручні канапи, куняв (Олесь Досвітній);
Руки єпископа чіпко тримались за поручні крісла (С. Скляренко);
Коли ми встали вранці і вибігли погрітися на сонці, Іван уже показував один дубовий поручень з головою лева з якогось крісла, книжку, дуже дрібно надруковану, і круглі рамці з карткою заможної пані (П. Панч).
Значення в інших словниках
- поручні — див. держак; перешкода Словник синонімів Вусика
- поручні — -ів, мн. (одн. поручень, -чня, ч.). Невисока огорожа, перев. по краях містка, балкона, бильця на східцях будинку, вагона і т. ін. || Бічні опори крісла, канапи і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
- поручні — ПОРУ́ЧНІ, ів, мн. (одн. по́ручень, чня, ч.). Невисока огорожа, перев. по краях містка, балкона, бильця на східцях будинку, вагона і т. ін. Вузькими східцями з.. поручнями Висоцький швидко піднявся на другий поверх (Ткач, Черг. Словник української мови в 11 томах