1. Словник української мови у 20 томах

поруччя

ПОРУ́ЧЧЯ, я, с., збірн.

Те саме, що по́ручні.

[Горніг:] Поруччя на сходах поламано, підлоги позривано, .. попсовано, порізано, порозкидано, потоптано, порубано – вкрай сплюндровано! (Леся Українка);

На цім потічку стояв вербовий з поруччям місточок (Л. Мартович);

Саїд узявся за поруччя на трибуні і, не дихаючи, чекав (Іван Ле);

Він рвонувся просто під колеса вагона якраз вчасно, щоб встигнути вчепитися за поруччя гальмової площадки (П. Загребельний);

Капітан аж зубами заскреготав і щосили стиснув у долонях поруччя крісла (І. Франко);

Абрум хотів її посадити, але вона не сіла. Тільки оперлась на поруччя стільця (М. Коцюбинський).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. поруччя — (бокові опори чогось) мн.: поручні, (в кріслі) бильця. Словник синонімів Полюги
  2. поруччя — пору́ччя іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  3. поруччя — (крісла) била, бильця, св. підлокітник; (на мості) парапет; св. поручні Словник синонімів Караванського
  4. поруччя — [поуруч':а] -ч':а Орфоепічний словник української мови
  5. поруччя — -я, с., збірн. Те саме, що поручні. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. поруччя — БИ́ЛЬЦЯ мн. (БИ́ЛЬЦЕ одн.) (бічні опори крісла, канапи, ліжка і т. ін.), ПО́РУЧНІ мн. (ПО́РУЧЕНЬ одн.), ПОРУ́ЧЧЯ збірн., ПОБІ́ЧНИЦЯ рідше; ПІДЛОКІ́ТНИК перев. мн., РУ́ЧКА (опора крісла). Словник синонімів української мови
  7. поруччя — Пору́ччя, -ччя, -ччю, на -ччі; -ру́ччя, -ру́ч і -ру́ччів, -ру́ччям Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. поруччя — ПОРУ́ЧЧЯ, я, с., збірн. Те саме, що по́ручні. [Горніг:] Поруччя на сходах поламано, підлоги позривано,.. попсовано, порізано, порозкидано, потоптано, порубано — вкрай сплюндровано! (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах