поручі
ПО́РУЧІ, ів, мн.
1. військ., заст. У стародавній Русі – частина броні, що захищала руки від кисті до ліктя.
2. церк. Парчеві нарукавники – частина одягу священика під час відправи.
Скинув [єпископ], хапаючись від нетерпіння, й блискучий саккос із золотими дзвінцями, зняв швиденько і омофор, пояс, поручі й підризник (О. Ільченко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- поручі — по́ручі множинний іменник Орфографічний словник української мови
- поручі — -ів, мн. 1》 військ., іст.У давній Русі – частина броні, що захищала руки від кисті до ліктя. 2》 церк. Парчеві нарукавники – частина одягу священика під час відправи. Великий тлумачний словник сучасної мови
- поручі — ПО́РУЧІ, ів, мн. 1. військ., заст. У стародавній Русі — частина броні, що захищала руки від кисті до ліктя. 2. церк. Парчеві нарукавники — частина одягу священика під час відправи. Словник української мови в 11 томах