1. Словник української мови у 20 томах

порушник

ПОРУ́ШНИК, а, ч.

1. Той, хто порушує закони, розпорядження влади або правила, розпорядок чого-небудь і т. ін.

Порушників людського закону судять і карають!.. (Іван Ле і О. Левада);

З очевидністю було ясно, що він один з найактивніших порушників дисципліни в школі, з яким доведеться добре попрацювати (О. Гуреїв);

Порушники громадського порядку;

// Той, хто не дотримується традицій, звичаїв і т. ін.

До порушників побутових традицій, особливо до тих, що чіпали релігію, були [жінки] нещадні (Григорій Тютюнник).

2. Той, хто порушує тишу або спокій кого-небудь.

Причепа обурено зиркнув у бік порушника тиші (З. Тулуб);

Вони [монументи] немов пливли звідусіль і товпилися назустріч нахабним порушникам могильного супокою (Ю. Смолич);

В ту ж хвилину залунав дружний сміх дітей, школярі кинулись шукати під партами порушника спокою (О. Донченко).

(1) Пору́шник кордо́ну – той, хто нелегально перейшов державний кордон.

Командир читав: – Висловлюю подяку бійцеві Василю Козубенкові за затримання порушника кордону (О. Іваненко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. порушник — пору́шник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. порушник — (закону) правопорушник, (порядку) бешкетник, баламут; п! ЗЛОЧИНЕЦЬ. Словник синонімів Караванського
  3. порушник — [поурушниек] -ка, м. (на) -ков'і/-ку, мн. -кие, -к'іў Орфоепічний словник української мови
  4. порушник — -а, ч. 1》 Той, хто порушує закони, розпорядження влади або правила, розпорядок чого-небудь і т. ін. || Той, хто не дотримується традицій, звичаїв і т. ін. Порушник кордону. 2》 Той, хто порушує тишу або спокій кого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. порушник — Пору́шник, -ка; -ники, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. порушник — ПОРУ́ШНИК, а, ч. 1. Той, хто порушує закони, розпорядження влади або правила, розпорядок чого-небудь і т. ін. Порушників людського закону судять і карають!.. (Ле і Лев., Півд. Словник української мови в 11 томах
  7. порушник — I. Порушник, -ка м. = поручник 1. Лебед. у. Він його порушник, ручився за нього, — ну тим так і каже. Екатер. у. --------------- II. Порушник, -ка м. раст.: а) Centaurea Marschaliana Spr. ЗЮЗО. І. 13 6. б) Chimaphilla umbellata Nut. ЗЮЗО. І. 116. Словник української мови Грінченка