порушниця
ПОРУ́ШНИЦЯ, і, ж.
Жін. до пору́шник.
Ану підтягнись! Він навіть зняв з плеча рушницю, щоб налякати порушницю ладу, бо вже засвоїв на службі, що зекам спуску не давай, а то сядуть на голову. З ними – що суворіше, то ліпше! (Б. Антоненко-Давидович);
Хто вона, та порушниця зачіплянського спокою, баламутка хлоп'ячих ночей? (О. Гончар).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me