порча
ПО́РЧА, і, ж., розм.
1. Пошкодження, ушкодження, шкода.
І що є у нас, хоч скотинка, хоч хлібець на току, худобинка у скриньці, так сьому так усе без порчі й бути? (Г. Квітка-Основ'яненко);
Ховаючись, як злодій, ішов [Йонька] до комори, принюхувався, як лис до нори, чи нема якої порчі? (Григорій Тютюнник).
2. Вада.
[Часник:] Тільки у нього завжди була одна порча і зараз є: дуже любить вихвалятися, такий хвалько (О. Корнійчук).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- порча — по́рча іменник жіночого роду розм. Орфографічний словник української мови
- порча — -і, ж., розм. 1》 Пошкодження, ушкодження, шкода. 2》 Вада. Великий тлумачний словник сучасної мови
- порча — Псув, зіпсуття, збава, нівеч Словник чужослів Павло Штепа
- порча — ПО́РЧА, і, ж., розм. 1. Пошкодження, ушкодження, шкода. І що є у нас, хоч скотинка, хоч хлібець на току, худобинка у скриньці, так сьому так усе без порчі й бути? (Кв.-Осн. Словник української мови в 11 томах