1. Словник української мови в 11 томах

порча

ПО́РЧА, і, ж., розм.

1. Пошкодження, ушкодження, шкода.

І що є у нас, хоч скотинка, хоч хлібець на току, худобинка у скриньці, так сьому так усе без порчі й бути? (Кв.-Осн., II, 1956, 22);

Ховаючись, як злодій, ішов [Йонька] до комори, принюхувався, як лис до нори, чи нема якої порчі? (Тют., Вир, 1964, 431).

2. Вада.

[Часник:] Тільки у нього завжди була одна порча і зараз є: дуже любить вихвалятися, такий хвалько (Корн., П’єси, 1947, 284).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. порча — по́рча іменник жіночого роду розм. Орфографічний словник української мови
  2. порча — -і, ж., розм. 1》 Пошкодження, ушкодження, шкода. 2》 Вада. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. порча — Псув, зіпсуття, збава, нівеч Словник чужослів Павло Штепа
  4. порча — ПО́РЧА, і, ж., розм. 1. Пошкодження, ушкодження, шкода. І що є у нас, хоч скотинка, хоч хлібець на току, худобинка у скриньці, так сьому так усе без порчі й бути? (Г. Словник української мови у 20 томах