порядкувати

ПОРЯДКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок.

1. Займатися господарством, давати лад чому-небудь, виконуючи різні домашні роботи.

Старий Якименко оженив сина, та таку-то вже невісточку собі взяв, що й не сказати! Білолиця, гарна й весела, а прудка, як зайчик; і в хаті й на дворі в'ється, порядкує, господарює, і співає, і сміється, аж геть чутно її голосок дзвенячий (Марко Вовчок);

// Поратися коло чого-небудь.

Щоб догодити Балабусі, Олеся почала ходити до пекарні й порядкувати коло печі (І. Нечуй-Левицький);

// Прибирати, робити порядок де-небудь.

По обіді Хома взявся за псалтир, а Хима відчинила скриню та заходилась там порядкувати (М. Коцюбинський);

Катерина причепурила хату зовні, потім заходилась порядкувати всередині (С. Чорнобривець);

Варвара Громова порядкувала тут кожного дня, і скрізь відчувалася її хазяйновита і вправна рука (В. Кучер).

2. По-своєму розпоряджатися, хазяйнувати де-небудь, робити щось на власний розсуд.

[Запава:] Хіба ж я можу допустить, щоб слуги Без мене там порядкували? (І. Франко);

Почав Ведмідь хазяйнувати, У пасіці порядкувати: Щодня він мед тягав Та в берлозі ховав (Л. Глібов);

А Юрко нашого Олександра чого вартий! Усі книжки, які були у пана, поперечитував і тепер по-своєму починає порядкувати на городі і в полі (М. Стельмах).

3. Давати вказівки, розпорядження, керуючи роботою, господарством і т. ін.; розпоряджатися.

Він перестав слухати батька, а батькові хотілось порядкувать в господарстві (І. Нечуй-Левицький);

– Чи не час нам в дорогу? – поспитала Соломія. – Про це вже дід Овсій знає, він тут порядкує, – обізвався Остап (М. Коцюбинський);

– В селі одному хлопці й дівчата прості спектакль дали. Порядкували вчитель та дяк (А. Тесленко);

Тепер усім порядкував Нікітін, і козаки охоче здались на його розсуд (П. Панч);

// Здійснювати нагляд за чим-небудь, спрямовувати хід чогось.

Він сам порядкував переселенням до цих комірок і одразу зажив поваги серед невільників (Олесь Досвітній);

Роман став наглядати і порядкувати над всіма трьома вітряками (М. Стельмах);

// Бути на чолі кого-, чого-небудь, очолювати щось; командувати, керувати ким-, чим-небудь.

– А на тім острівці лиш одно село; порядкує ним громадська рада (Л. Мартович);

Хмельницького не було в обозі. Вони обидва з Чорнотою порядкували військом (Я. Качура);

// На власний розсуд використовувати, розподіляти і т. ін. що-небудь; розпоряджатися.

Сашко не порядкував своїм часом. Життя Сашка належало революції, і часом його порядкував підпільний більшовицький комітет (Ю. Смолич);

Тепер, коли ми самі порядкуємо технікою, простоїв через несвоєчасність обслуговування тракторних агрегатів немає (з наук. літ.);

// тільки без дод., розм. Те саме, що нака́зувати.

– Ведіть його у волость! – порядкує після трусу голова (Панас Мирний).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

порядкувати

Значення в інших словниках