поріддя
ПОРІ́ДДЯ, я, с.
1. Рід, порода; відріддя (у 1 знач.).
Чи у їх поріддя таке, що вони всі однаково нездужають (Сл. Б. Грінченка);
Характером Іван увесь у батька вдався. Хоч нехай йому каміння летить у вічі, а він стоїть на своєму. Глущуківське поріддя! (С. Чорнобривець);
Юнак з того робочого поріддя, Що цілить добре й лучить наповал (М. Бажан);
// Різновид якої-небудь породи тварин.
Софрон Іванович вважав, що складними селекційними засобами в артілі зроблено вдалі спроби вирощення нової породи худоби, створено своєрідне родовите поріддя (К. Гордієнко);
// Покоління.
О предків-диваків поріддя, серцю миле, Рибалки, ратаї, каменярі, співці! О, як сьогодні ви прекрасно б зрозуміли, Що доля людськості – лиш у людській руці (М. Рильський).
2. перен., зневажл. Лихе потомство, діти поганих батьків; відріддя (у 2 знач.).
Батьків святе насліддя Ми змарнували, – а по нас Настане ще мерзотніше поріддя... (М. Зеров);
// з означ. Уживається як лайливий вислів.
– Коли б сила моя, я винищив би впень усе їхнє прокляте поріддя, я б тих, хто законом покриває кривду людську, вивів би на всенародний суд (П. Колесник);
Ми всюди будем бить Оце поріддя враже (С. Воскрекасенко).
Значення в інших словниках
- поріддя — порі́ддя іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- поріддя — Рід, порода; (предків) покоління; ЗН. виплодки, виродки, кодло. Словник синонімів Караванського
- поріддя — -я, с. 1》 Рід, порода. || Покоління. 2》 перен., зневажл. Лихе потомство, діти поганих батьків; відріддя. || з означ. Уживається як лайливий вислів. 3》 с. г. Різновид якої-небудь породи тварин. Великий тлумачний словник сучасної мови
- поріддя — ю́дине (іу́дине) пле́м’я (порі́ддя, корі́ння і т. ін.), зневажл., лайл. Зрадник. І все’дно (всеодно) іудиному корінню недовго звиватися (М. Стельмах). Фразеологічний словник української мови
- поріддя — ПОКОЛІ́ННЯ (люди близького віку, іноді родичі однакового ступеня спорідненості, що живуть в один час, часто пов'язані спільною діяльністю, інтересами тощо), ПОРІ́ДДЯ, ГЕНЕРА́ЦІЯ спец.; КОЛІ́НО (в родоводі). Словник синонімів української мови
- поріддя — Порі́ддя, -ддя, -ддю Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- поріддя — ПОРІ́ДДЯ, я, с. 1. Рід, порода. Чи у їх поріддя таке, що вони всі однаково нездужають (Сл. Гр.); Характером Іван увесь у батька вдався. Хоч нехай йому каміння летить у вічі, а він стоїть на своєму. Глущуківське поріддя! (Чорн. Словник української мови в 11 томах
- поріддя — Поріддя, -дя с. Родъ, порода, поколѣніе. Чу у їх поріддя таке, що вони всі однаково нездужають. Лебед. у. Словник української мови Грінченка