поріддя

Значення в інших словниках

1. поріддя — порі́ддя іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
2. поріддя — -я, с. 1》 Рід, порода. || Покоління. 2》 перен., зневажл. Лихе потомство, діти поганих батьків; відріддя. || з означ. Уживається як лайливий вислів. 3》 с. г. Різновид якої-небудь породи тварин. Великий тлумачний словник сучасної мови
3. поріддя — ПОРІ́ДДЯ, я, с. 1. Рід, порода; відріддя (у 1 знач.). Чи у їх поріддя таке, що вони всі однаково нездужають (Сл. Б. Грінченка); Характером Іван увесь у батька вдався. Хоч нехай йому каміння летить у вічі, а він стоїть на своєму. Глущуківське поріддя! (С. Словник української мови у 20 томах
4. поріддя — ю́дине (іу́дине) пле́м’я (порі́ддя, корі́ння і т. ін.), зневажл., лайл. Зрадник. І все’дно (всеодно) іудиному корінню недовго звиватися (М. Стельмах). Фразеологічний словник української мови
5. поріддя — ПОКОЛІ́ННЯ (люди близького віку, іноді родичі однакового ступеня спорідненості, що живуть в один час, часто пов'язані спільною діяльністю, інтересами тощо), ПОРІ́ДДЯ, ГЕНЕРА́ЦІЯ спец.; КОЛІ́НО (в родоводі). Словник синонімів української мови
6. поріддя — Порі́ддя, -ддя, -ддю Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. поріддя — ПОРІ́ДДЯ, я, с. 1. Рід, порода. Чи у їх поріддя таке, що вони всі однаково нездужають (Сл. Гр.); Характером Іван увесь у батька вдався. Хоч нехай йому каміння летить у вічі, а він стоїть на своєму. Глущуківське поріддя! (Чорн. Словник української мови в 11 томах
8. поріддя — Поріддя, -дя с. Родъ, порода, поколѣніе. Чу у їх поріддя таке, що вони всі однаково нездужають. Лебед. у. Словник української мови Грінченка