поріддя
ПОРІ́ДДЯ, я, с.
1. Рід, порода.
Чи у їх поріддя таке, що вони всі однаково нездужають (Сл. Гр.);
Характером Іван увесь у батька вдався. Хоч нехай йому каміння летить у вічі, а він стоїть на своєму. Глущуківське поріддя! (Чорн., Визволення, 1949, 9);
Юнак з того робочого поріддя, Що цілить добре й лучить наповал (Бажан, І, 1946, 220);
// Покоління.
О предків-диваків поріддя, серцю миле, Рибалки, ратаї, каменярі, співці! О, як сьогодні ви прекрасно б зрозуміли, Що доля людськості — лиш у людській руці (Рильський, II, 1960, 145).
2. перен., зневажл. Лихе потомство, діти поганих батьків; відріддя.
Батьків святе насліддя Ми змарнували, — а по нас Настане ще мерзотніше поріддя… (Зеров, Вибр., 1966, 278);
// з означ. Уживається як лайливий вислів.
— Коли б сила моя, я винищив би впень усе їхнє прокляте поріддя, я б тих, хто законом покриває кривду людську, вивів би на всенародний суд (Кол., Терен.., 1959, 216);
Ми всюди будем бить Оце поріддя враже (Воскр., З перцем!, 1957, 350).
3. с. г. Різновид якої-небудь породи тварин.
Софрон Іванович вважав, що складними селекційними засобами в артілі зроблено вдалі спроби вирощення нової породи худоби, створено своєрідне родовите поріддя (Горд., Дівчина.., 1954, 175).
Значення в інших словниках
- поріддя — порі́ддя іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- поріддя — Рід, порода; (предків) покоління; ЗН. виплодки, виродки, кодло. Словник синонімів Караванського
- поріддя — -я, с. 1》 Рід, порода. || Покоління. 2》 перен., зневажл. Лихе потомство, діти поганих батьків; відріддя. || з означ. Уживається як лайливий вислів. 3》 с. г. Різновид якої-небудь породи тварин. Великий тлумачний словник сучасної мови
- поріддя — ПОРІ́ДДЯ, я, с. 1. Рід, порода; відріддя (у 1 знач.). Чи у їх поріддя таке, що вони всі однаково нездужають (Сл. Б. Грінченка); Характером Іван увесь у батька вдався. Хоч нехай йому каміння летить у вічі, а він стоїть на своєму. Глущуківське поріддя! (С. Словник української мови у 20 томах
- поріддя — ю́дине (іу́дине) пле́м’я (порі́ддя, корі́ння і т. ін.), зневажл., лайл. Зрадник. І все’дно (всеодно) іудиному корінню недовго звиватися (М. Стельмах). Фразеологічний словник української мови
- поріддя — ПОКОЛІ́ННЯ (люди близького віку, іноді родичі однакового ступеня спорідненості, що живуть в один час, часто пов'язані спільною діяльністю, інтересами тощо), ПОРІ́ДДЯ, ГЕНЕРА́ЦІЯ спец.; КОЛІ́НО (в родоводі). Словник синонімів української мови
- поріддя — Порі́ддя, -ддя, -ддю Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- поріддя — Поріддя, -дя с. Родъ, порода, поколѣніе. Чу у їх поріддя таке, що вони всі однаково нездужають. Лебед. у. Словник української мови Грінченка