поселення

ПОСЕ́ЛЕННЯ, я, с.

1. Дія за знач. посели́ти 1 і посели́тися 1.

На нових місцях поселення держава заздалегідь збудувала чудові будинки (з наук. літ.);

– Від козаків ми походимо.., одному з куренів було визначено оці місця під поселення (О. Гончар);

Улюбленим місцем поселення кротів є низинні райони, узлісся, лісові дороги, галявини, просіки, луки і городи (з наук. літ.).

2. У давні часи – місце осілого життя людей, що виникло з розвитком землеробства.

Для Давньої Русі характерним типом поселення було дворище. В Україні існували ще й такі види поселення: хутір, зимівник, слобода, посад, військові поселення (з наук. літ.);

На південний схід від Львова лежить село Звенигород, .. одне з найстаріших поселень Київської Русі (з наук.-попул. літ.);

Ці [землеробсько-скотарські] племена жили великими поселеннями (з наук. літ.);

// Населений пункт, селище.

Йшов [Ярема] цілий день, вибираючи глухі стежки, обходячи шляхи і людські поселення (П. Загребельний);

// Місце, де оселяється хто-небудь.

На новому поселенні мав залишатися я та ще хтось з бажаючих (А. Хорунжий);

// Місце, де оселяються, гніздяться великою масою деякі тварини, птахи, комахи і т. ін.

Прозорий перший туман злегка засивівся по вибалках, рясно всипаних горбиками підземних кротячих поселень (О. Гончар).

3. Заслання у віддалену місцевість як один із засобів покарання.

– Власна жінка посвідчила, що він хотів убити пана. А за це знаєте що? – Ні, не знаємо. – Каторжні роботи. – Він же старий, дід! – ще більше зажурився учитель. – Тоді довічне поселення в Сибіру (М. Стельмах);

// Місце такого заслання.

Петрусь їде з мамою в Сибір до тата на поселення (Ф. Бурлака).

△ (1) Військо́ві посе́лення, іст. – запроваджена Аракчеєвим за царювання Олександра І особлива організація війська, а саме: до складу розміщеної де-небудь частини кадрової армії включали всіх місцевих селян-чоловіків (віком від 18 до 45 років), які ставали таким чином довічними солдатами і були зобов'язані, крім сільськогосподарських робіт, виконувати різні військові повинності.

Пушкін побачив тут [в Україні] одну з найогидніших форм рабства – аракчеєвські військові поселення (М. Рильський).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. поселення — посе́лення іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. поселення — див. СЕЛИТЬБА, СЕЛИЩЕ. Словник синонімів Караванського
  3. поселення — -я, с. 1》 Дія за знач. поселити 1) і поселитися 1). 2》 У давні часи – місце осілого життя людей, що виникло з розвитком землеробства. || Населений пункт, селище. || Місце, де оселяється хто-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. поселення — Оселя, селище, див. посад, пригород, слобода Словник чужослів Павло Штепа
  5. поселення — ЗАСЛА́ННЯ (покарання через примусове перебування в якій-небудь місцевості; місце, де відбувають кару), ВИГНА́ННЯ, ВИ́СЛАННЯ, ВИ́СИЛКА, ПОСЕ́ЛЕННЯ. Гнат дізнається, що його засуджено на заслання в Сибір (М. Словник синонімів української мови
  6. поселення — ПОСЕ́ЛЕННЯ, я, с. 1. Дія за знач. посели́ти 1 і посели́тися 1. На нових місцях поселення держава заздалегідь збудувала чудові будинки (Колг. Укр., 11, 1957, 28); — Від козаків ми походимо.. Словник української мови в 11 томах