поселення

ЗАСЛА́ННЯ (покарання через примусове перебування в якій-небудь місцевості; місце, де відбувають кару), ВИГНА́ННЯ, ВИ́СЛАННЯ, ВИ́СИЛКА, ПОСЕ́ЛЕННЯ. Гнат дізнається, що його засуджено на заслання в Сибір (М. Коцюбинський); Через місяць, після прибуття на каторгу, втік коваль Єгор із заслання (І. Цюпа); Вона ділила з ним твердий вигнання хліб (Леся Українка); До першого раба прийшов отой гонець. "Здоров був! Висилці твоїй прийшов конець" (І. Франко).

ПОСЕ́ЛЕННЯ (місце осілого життя людей, що виникло з розвитком землеробства), ОСА́ДА заст., СЕ́ЛЬБИЩЕ заст. Сам Посейдон у далеких тоді пробував ефіопів, — У протилежних кінцях простягались поселення їхні (переклад Бориса Тена); Єремія балакав з своїми управителями та старостами про господарство, про нові осади то над Сулою, то над Удаєм (І. Нечуй-Левицький); Розкопки в йому (Сімферополі) й біля його свідчать, що ще в останні віки перед Різдвом Христовим на цім місці було грецьке сельбище Неаполіс (Остап Вишня).

СЕЛО́ (населений пункт неміського типу); СЕ́ЛИЩЕ, СЛОБОДА́ заст., розм. (велике село); ПРИСІ́ЛО́К (невелике село біля більшого); ПОСЕ́ЛЕННЯ, ОСЕ́ЛОК, ОСЕ́ЛИЩЕ заст., ВЕСЬ заст., СЕЛИ́ТЬБА заст., ОСЕ́ЛЯ діал. (назва сукупності жител в сільській місцевості, де поселилися чи селяться люди). Село велике, красиве, над самим Черемошем (Г. Хоткевич); Дніпро, Україну згадаєм, Веселі селища в гаях (Т. Шевченко); Уже на околиці робітничого селища на них дихнула вогкою прохолодою тайга (О. Донченко); Погасло світло в слободі, І все тихенько коло хати (С. Руданський); — Я родом з присілка Скрипчинців, — промовила Нимидора (І. Нечуй-Левицький); Село Збур'ївку обжили переважно моряки, це — традиційно моряцьке поселення (І. Волошин); Тяжко доводиться смердам. В оселищахобщинах живуть вони, біля землі пораються (А. Хижняк); — Ви не знаєте князя Данила?.. Володаря всіх земель, усіх осель і міст від Сяну аж до Дніпра (І. Франко).