послушний
ПОСЛУ́ШНИЙ, а, е.
Те саме, що слухня́ний.
А я, молода та послушная, Свого свекорка та послухала (П. Чубинський);
І що вже був [сирота] тихий, послушний! Кому Чим може, услужить (І. Франко);
– Не дивіться, що вона така худенька та ніби квола, – погладжувала мати дівчинку по голові. – Вона в мене жвавенька, послушна, найміть, люди добрі... (О. Гончар);
// кому, чому. Який добре піддається управлінню (про машини, механізми тощо).
Машини усі послушні Людині, одній людині В оперативній будці (Я. Шпорта).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- послушний — див. покірний Словник синонімів Вусика
- послушний — -а, -е, заст. Слухняний. Великий тлумачний словник сучасної мови
- послушний — Послу́шний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- послушний — ПОСЛУ́ШНИЙ, а, е. Те саме, що слухня́ний. А я, молода та послушная, Свого свекорка та послухала (Чуб., V, 1874, 689); І що вже був [сирота] тихий, послушний! Кому Чим може, услужить (Фр. Словник української мови в 11 томах
- послушний — Послушний, -а, -е Послушный. А я молода та послушная, свого свекорка та послухала. Чуб. V. 689. Словник української мови Грінченка