1. Словник української мови в 11 томах

послушний

ПОСЛУ́ШНИЙ, а, е. Те саме, що слухня́ний.

А я, молода та послушная, Свого свекорка та послухала (Чуб., V, 1874, 689);

І що вже був [сирота] тихий, послушний! Кому Чим може, услужить (Фр., XIII, 1954, 413);

— Не дивіться, що вона така худенька та ніби квола, — погладжувала мати дівчинку по голові. — Вона в мене жвавенька, послушна, найміть, люди добрі… (Гончар, Таврія, 1952, 109);

// кому, чому. Який добре піддається управлінню (про машини, механізми тощо).

Машини усі послушні Людині, одній людині В оперативній будці (Шпорта, Запоріжці, 1952, 8).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. послушний — див. покірний Словник синонімів Вусика
  2. послушний — -а, -е, заст. Слухняний. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. послушний — ПОСЛУ́ШНИЙ, а, е. Те саме, що слухня́ний. А я, молода та послушная, Свого свекорка та послухала (П. Чубинський); І що вже був [сирота] тихий, послушний! Кому Чим може, услужить (І. Словник української мови у 20 томах
  4. послушний — Послу́шний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. послушний — Послушний, -а, -е Послушный. А я молода та послушная, свого свекорка та послухала. Чуб. V. 689. Словник української мови Грінченка