посмутніти
ПОСМУТНІ́ТИ, і́ю, і́єш, док.
1. Стати смутним; засмутитися.
Чого мила посмутніла – Чи жаль коню вівса-сіна, Чи козаку меду-вина? (з народної пісні);
Ярина знов було трохи посмутніла (Леся Українка);
– Матір мою давно бачила? – Ганна раптом посмутніла, поникла головою (О. Гончар);
// Набути сумного виразу (про очі, погляд, обличчя).
В теплиці між квітами скрізь походжає Гурток панночо́к і панів. Дівчина кругом погляда, уважає, І погляд її посмутнів (Леся Українка);
Раптом обличчя і в мами, і в бабусі посмутніли (О. Іваненко).
2. перев. безос., перен. Стати похмурим, перестати тішити, радувати (про навколишнє середовище, природні умови тощо).
Катря аж за ворота випроводила їх поглядом у вікно. Потім оглянулась на хату – посмутніло в ній (А. Головко);
Всі свої, близькі стали далекими, чужими, – все довкола неї посмутніло, залилося тяжким смутком (Н. Кобринська);
Як посмутніла сива далина, на деревах багряні й жовті плями... (В. Сосюра).
Значення в інших словниках
- посмутніти — посмутні́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- посмутніти — див. журитися Словник синонімів Вусика
- посмутніти — -ію, -ієш, док. 1》 Стати смутним; засмутитися. || Набути сумного виразу (про очі, погляд, обличчя). 2》 перев. безос., перен. Стати похмурим, перестати тішити, радувати (про навколишнє середовище, природні умови тощо). Великий тлумачний словник сучасної мови
- посмутніти — ЗАСМУТИ́ТИСЯ (стати смутним, невеселим), ПОСМУТНІ́ТИ, ПОСМУТИ́ТИСЯ, ПОСМУТНІ́ШАТИ, ПОСУМНІ́ТИ, ПОСУМНІ́ШАТИ, ЗАЖУРИ́ТИСЯ, РОЗСУМУВА́ТИСЯ, ПОТЬМА́РИТИСЯ, ЗАПЕЧА́ЛИТИСЯ розм., ОПЕЧА́ЛИТИСЯ розм. Словник синонімів української мови
- посмутніти — ПОСМУТНІ́ТИ, і́ю, і́єш, док. 1. Стати смутним; засмутитися. Чого мила посмутніла — Чи жаль коню вівса-сіна, Чи козаку меду-вина? (Укр.. лір. пісні, 1958, 238); Ярина знов було трохи посмутніла (Л. Укр., III, 1952, 737); — Матір мою давно бачила?... Словник української мови в 11 томах
- посмутніти — Посмутні́ти, -ні́ю, -єш гл. Опечалиться. Словник української мови Грінченка