посмутніти
ЗАСМУТИ́ТИСЯ (стати смутним, невеселим), ПОСМУТНІ́ТИ, ПОСМУТИ́ТИСЯ, ПОСМУТНІ́ШАТИ, ПОСУМНІ́ТИ, ПОСУМНІ́ШАТИ, ЗАЖУРИ́ТИСЯ, РОЗСУМУВА́ТИСЯ, ПОТЬМА́РИТИСЯ, ЗАПЕЧА́ЛИТИСЯ розм., ОПЕЧА́ЛИТИСЯ розм., ОСМУТИ́ТИСЯ рідко, ОСМУТНІ́ТИ рідко, ЗАДОСА́ДУВАТИ рідко, ПОМАРКОТНІ́ТИ діал.; ПРИСМУТИ́ТИСЯ розм., ПРИТЬМА́РИТИСЯ рідко, ПРИТЬМИ́ТИСЯ діал. (трохи). — Недок.: засму́чуватися, смути́тися, смутні́ти, зажу́рюватися, жури́тися, потьма́рюватися, опеча́люватися, осму́чуватися, притьма́рюватися. Зненацька Софія засмутилась і похилила голову, їй таки жаль звідси їхати (Леся Українка); — Ага... — засоромилася Одарка. І в наступну мить помітно посмутніла, відвернулася (І. Ле); Зажурився Тарас Григорович, і на сторінках його крихітної книжечки з'явилися сумні рядки про те, що не гріє сонце на чужині... (З. Тулуб); Запечалилася знову Горпина, запечалилася, аж зчорніла з журби на виду (Л. Яновська); Батько охмурнів, повісивши голову, а мати, голівоньку схиливши, осмутніла (Марко Вовчок); — Без людей не можна обійтися: оце сьогодні, наприклад, як задосадувала я, самітня (Л. Яновська); Дівчата помаркотніли і похилили головки в землю (Марко Черемшина); Задощило, і фільмування довелось припинити. Ягуар Ягуарович присмутивсь (О. Гончар). — Пор. 1. нудьгува́ти, сумува́ти.
Значення в інших словниках
- посмутніти — посмутні́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- посмутніти — див. журитися Словник синонімів Вусика
- посмутніти — -ію, -ієш, док. 1》 Стати смутним; засмутитися. || Набути сумного виразу (про очі, погляд, обличчя). 2》 перев. безос., перен. Стати похмурим, перестати тішити, радувати (про навколишнє середовище, природні умови тощо). Великий тлумачний словник сучасної мови
- посмутніти — ПОСМУТНІ́ТИ, і́ю, і́єш, док. 1. Стати смутним; засмутитися. Чого мила посмутніла – Чи жаль коню вівса-сіна, Чи козаку меду-вина? (з народної пісні); Ярина знов було трохи посмутніла (Леся Українка); – Матір мою давно бачила?... Словник української мови у 20 томах
- посмутніти — ПОСМУТНІ́ТИ, і́ю, і́єш, док. 1. Стати смутним; засмутитися. Чого мила посмутніла — Чи жаль коню вівса-сіна, Чи козаку меду-вина? (Укр.. лір. пісні, 1958, 238); Ярина знов було трохи посмутніла (Л. Укр., III, 1952, 737); — Матір мою давно бачила?... Словник української мови в 11 томах
- посмутніти — Посмутні́ти, -ні́ю, -єш гл. Опечалиться. Словник української мови Грінченка