посмітюха
ПОСМІ́ТЮХА, и.
1. ж. Чубатий жайворонок.
Біг я, біг, а посмітюхи не впіймав. Коло невеличкого мосту вона знялася з місця та й полетіла в жито (І. Нечуй-Левицький);
Маленькі, схожі на горобців, чубаті посмітюхи клювали на дорозі кінські кізячки (Григорій Тютюнник);
Прийшла зима. Завіхрила біла хуга, лягла холодною ковдрою на землю. Важкий настав час для синичок, чубатих посмітюх, сойок, повзиків, горобців (з газ.).
2. ч. і ж. Уживається як лайливе слово.
У Сікача хоч дрібка совісти є: шукав мене по місту, знайшов, дає притулок... Після холоду, страху, бездомних посмітюх, моторошного лопотіння целофанового кулька на дроті, пацюків, самотности й безнадії – у теплій Сікачевій машині Варвара відчула себе захищеною і навіть щасливою (з газ.).
3. ж. Назва дитячої гри.
Попід тинами грались дівчатка у посмітюхи: малі босі ноженята підкидали порох – три рази в один бік, три рази в другий (М. Коцюбинський).
Значення в інших словниках
- посмітюха — посмі́тюха 1 іменник жіночого роду, істота птах посмі́тюха 2 іменник чоловічого або жіночого роду, істота про людину — лайливе Орфографічний словник української мови
- посмітюха — див. повія Словник синонімів Вусика
- посмітюха — -и. 1》 ж. Чубатий жайворонок. 2》 ч. і ж. Уживається як лайливе слово. 3》 ж. Назва дитячої гри. Великий тлумачний словник сучасної мови
- посмітюха — посмітю́ха 1. → посмітюх 2 2. → посмітюх 3 Лексикон львівський: поважно і на жарт
- посмітюха — Посмі́тюха, -хи; -хи, -мі́тюх Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- посмітюха — ПОСМІ́ТЮХА, и. 1. ж. Чубатий жайворонок. Біг я, біг, а посмітюхи не впіймав. Коло невеличкого мосту вона знялася з місця та й полетіла в жито (Н.-Лев., VI, 1966, 95); Маленькі, схожі на горобців, чубаті посмітюхи клювали на дорозі кінські кізячки (Тют. Словник української мови в 11 томах