1. Орфографічний словник української мови

посмітюха

посмі́тюха 1

іменник жіночого роду, істота

птах

посмі́тюха 2

іменник чоловічого або жіночого роду, істота

про людину — лайливе

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. посмітюха — див. повія Словник синонімів Вусика
  2. посмітюха — -и. 1》 ж. Чубатий жайворонок. 2》 ч. і ж. Уживається як лайливе слово. 3》 ж. Назва дитячої гри. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. посмітюха — ПОСМІ́ТЮХА, и. 1. ж. Чубатий жайворонок. Біг я, біг, а посмітюхи не впіймав. Коло невеличкого мосту вона знялася з місця та й полетіла в жито (І. Словник української мови у 20 томах
  4. посмітюха — посмітю́ха 1. → посмітюх 2 2. → посмітюх 3 Лексикон львівський: поважно і на жарт
  5. посмітюха — Посмі́тюха, -хи; -хи, -мі́тюх Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. посмітюха — ПОСМІ́ТЮХА, и. 1. ж. Чубатий жайворонок. Біг я, біг, а посмітюхи не впіймав. Коло невеличкого мосту вона знялася з місця та й полетіла в жито (Н.-Лев., VI, 1966, 95); Маленькі, схожі на горобців, чубаті посмітюхи клювали на дорозі кінські кізячки (Тют. Словник української мови в 11 томах