посолити
ПОСОЛИ́ТИ, солю́, со́лиш, док., що.
1. Всипати солі в страву, посипати сіллю для смаку.
Явдоха борщ варила, Та, щоб смачніший був, – аж тричі посолила (Л. Боровиковський);
Йому хотілось їсти. Він сів за стіл, відрізав скибку хліба і грубо посолив її (М. Коцюбинський);
У південних областях України недостиглі кукурудзяні качани варять і, трохи посоливши, їдять соковиті, смачні зерна (з наук.-попул. літ.);
// Надати солоного присмаку чому-небудь.
Кілька крапель солі посолили купіль (Ю. Яновський);
Піт великими краплинами виступав на обличчя, посолив зашерхлі губи і теплою росою падав на землю (М. Стельмах).
2. що, чого. Заготовити про запас, посипавши сіллю або поклавши в солоний розчин; засолити.
– Не журись, Чіпко, – каже, радіючи, Мотря. – Тепер буде своє жито, й своя пшениця .. А к Різдву загодуємо свиню... Сало продамо, м'ясо посолимо (Панас Мирний);
[Марфуша:] От кавунів ніхто так не посолить, як ви! (М. Кропивницький).
Значення в інших словниках
- посолити — посоли́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- посолити — -солю, -солиш, док., перех. 1》 Всипати солі в страву, посипати сіллю для смаку. || Надати солоного присмаку чому-небудь. 2》 що, чого. Заготовити про запас, посипавши сіллю або поклавши в солоний розчин; засолити. Великий тлумачний словник сучасної мови
- посолити — ПОСОЛИ́ТИ, солю́, со́лиш, док., перех. 1. Всипати солі в страву, посипати сіллю для смаку. Явдоха борщ варила, Та, щоб смачніший був, — аж тричі посолила (Бор., Тв., 1957, 150); Йому хотілось їсти. Словник української мови в 11 томах
- посолити — Посоли́ти, -лю́, -лиш гл. Посолить. Коли б хліб, то б я їла, коли б сіль — посолила. Чуб. V. 1165. Словник української мови Грінченка