посоромити
ПОСОРО́МИТИ, млю, миш; мн. посоро́млять; док., кого, розм.
Поставити кого-небудь у незручне, неприємне становище, накли́кати сором на когось; осоромити.
[Марися (крізь сльози):] Ну, нехай же... нехай!.. Я... я не... не піду за вчителя... [Данченко:] Спасибі тобі, дочко моя! Не посоромила батька... (Б. Грінченко);
// Негідними, ганебними вчинками применшити добру славу кого-, чого-небудь.
Золотаренко перевів подих, додав урочисто: – Не знеславлю зброї нашої козацької, не посоромлю роду нашого (Н. Рибак);
– Воїни, не посоромимо землі Руської, поляжемо тут [на полі бою] кістьми. Мертві сорому не ймуть (О. Довженко);
// перев. у сполуч. зі сл. себе. Не виправдати довір'я, надій, сподівань кого-небудь.
Від імені комсомольців, що виїздили, виступила якась дівчина. Вона запевнила, що вони не посоромлять себе, виправдають високе довір'я (О. Гуреїв).
Значення в інших словниках
- посоромити — посоро́мити дієслово доконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
- посоромити — -млю, -миш; мн. посоромлять; док., перех., розм. Поставити кого-небудь у незручне, неприємне становище, накликати сором на когось; осоромити. || Негідними, ганебними вчинками применшити добру славу кого-, чого-небудь. || перев. у сполуч. зі сл. себе. Великий тлумачний словник сучасної мови
- посоромити — ГАНЬБИ́ТИ (негідними вчинками, поведінкою вкривати ганьбою себе, своє чесне ім'я, рід і т. ін.), БЕЗЧЕ́СТИТИ, ЗНЕСЛА́ВЛЮВАТИ, НЕСЛА́ВИТИ, СОРО́МИТИ, ОСОРО́МЛЮВАТИ, КОМПРОМЕТУВА́ТИ, ПОГА́НИТИ, ОПОГА́НЮВАТИ (ОБПОГА́НЮВАТИ), ЧОРНИ́ТИ, ОЧО́РНЮВАТИ... Словник синонімів української мови
- посоромити — ПОСОРО́МИТИ, млю, миш; мн. посоро́млять; док., перех., розм. Поставити кого-небудь у незручне, неприємне становище, накли́кати сором на когось; осоромити. [Марися (крізь сльози):] Ну, нехай же… нехай!.. Словник української мови в 11 томах
- посоромити — Посороми́ти, -млю́, -ми́ш гл. Посрамить. Народній дух з занепаду підняти, гасителів його посоромити. К. Бай. 7. Словник української мови Грінченка