1. Великий тлумачний словник сучасної мови

посоромити

посоро́мити

-млю, -миш; мн. посоромлять; док., перех., розм.

Поставити кого-небудь у незручне, неприємне становище, накликати сором на когось; осоромити.

|| Негідними, ганебними вчинками применшити добру славу кого-, чого-небудь.

|| перев. у сполуч. зі сл. себе. Не виправдати довір'я, надій, сподівань кого-небудь.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. посоромити — посоро́мити дієслово доконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. посоромити — ПОСОРО́МИТИ, млю, миш; мн. посоро́млять; док., кого, розм. Поставити кого-небудь у незручне, неприємне становище, накли́кати сором на когось; осоромити. [Марися (крізь сльози):] Ну, нехай же... нехай!.. Я... я не... не піду за вчителя... Словник української мови у 20 томах
  3. посоромити — ГАНЬБИ́ТИ (негідними вчинками, поведінкою вкривати ганьбою себе, своє чесне ім'я, рід і т. ін.), БЕЗЧЕ́СТИТИ, ЗНЕСЛА́ВЛЮВАТИ, НЕСЛА́ВИТИ, СОРО́МИТИ, ОСОРО́МЛЮВАТИ, КОМПРОМЕТУВА́ТИ, ПОГА́НИТИ, ОПОГА́НЮВАТИ (ОБПОГА́НЮВАТИ), ЧОРНИ́ТИ, ОЧО́РНЮВАТИ... Словник синонімів української мови
  4. посоромити — ПОСОРО́МИТИ, млю, миш; мн. посоро́млять; док., перех., розм. Поставити кого-небудь у незручне, неприємне становище, накли́кати сором на когось; осоромити. [Марися (крізь сльози):] Ну, нехай же… нехай!.. Словник української мови в 11 томах
  5. посоромити — Посороми́ти, -млю́, -ми́ш гл. Посрамить. Народній дух з занепаду підняти, гасителів його посоромити. К. Бай. 7. Словник української мови Грінченка