1. Словник української мови у 20 томах

постоянець

ПОСТОЯ́НЕЦЬ, нця, ж., заст.

Солдат чи офіцер, який тимчасово займає помешкання.

Махнула швидко до троянців, щоб сих латинських постоянців по-своєму осатанить (І. Котляревський).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. постоянець — -нця, ч., іст. Вояк на постої. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. постоянець — Постоя́нець, -нця м. Солдатъ на постоѣ. Черк. у. Махнула швидко до троянців, щоб сих латинських постоянців по своєму осатанить. Котл. Ен. IV. 41. Словник української мови Грінченка