постук

ПО́СТУК, у, ч., розм.

Те саме, що стук².

Не спиться мені: завтра Павлусеві похід. Лежу, верчусь... коли се – стукає. Се ж його по́стук! (Ганна Барвінок);

Я кілька днів тому посиротіла.., а я не знаю, що віддала б за один знайомий крок [сина], за легенький постук закаблуків, такий легенький... (Ю. Яновський).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. постук — по́стук іменник чоловічого роду розм. Орфографічний словник української мови
  2. постук — -у, ч., розм. Те саме, що стук. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. постук — ПО́СТУК, у, ч., розм. Те саме, що стук. Не спиться мені: завтра Павлусеві похід. Лежу, верчусь… коли се — стукає. Се ж його по́стук! (Барв., Опов.., 1902, 236); Я кілька днів тому посиротіла.. Словник української мови в 11 томах
  4. постук — Постук, -ку м. Стукъ. Лежу... коли се стукає. Се ж його постук. Г. Барв. 237. Словник української мови Грінченка