1. Словник української мови у 20 томах

постукувати

ПОСТУ́КУВАТИ, ую, уєш, недок.

Стукати час від часу.

Схопивши найбільший [молот], Михайлик уже й розмахався ним, уже й по голому ковадлу постукував (О. Ільченко);

Оксентій ішов, твердо постукуючи ціпком попереду себе та поважно пахкаючи люлькою (Ю. Смолич);

Каринський усе ще постукував олівцем по столу, і це був єдиний звук, що порушував тишу холодного й темного приміщення (Ю. Шовкопляс);

Замовк зелений явір, тільки чорноголовий дятел лазив по корі, постукував дзьобом об стовбур, шукаючи хробачків (З. Тулуб);

// Час від часу утворювати негучні уривчасті звуки, вдаряючись об щось.

Лукія віддаляється від нього, .. високі каблуки її постукують все далі розмірено й гордовито (О. Гончар);

// Утворювати негучні ритмічні звуки під час роботи, руху тощо (про машини, механізми, транспортні засоби і т. ін.).

Ми сиділи біля току – молотарка ритмічно постукувала (Ю. Смолич);

Подзенькували, постукували, здригаючись на рейках, трамваї, поспішаючи до прохідних заводу (П. Автомонов).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. постукувати — посту́кувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. постукувати — див. звучати; стукати Словник синонімів Вусика
  3. постукувати — -ую, -уєш, недок. Стукати час від часу. || Час від часу утворювати негучні уривчасті звуки, вдаряючись об щось. || Утворювати негучні ритмічні звуки під час роботи, руху тощо (про машини, механізми, транспортні засоби і т. ін.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. постукувати — СТУ́КАТИ (ударяючи по чому-небудь, утворювати короткі уривчасті звуки, стукіт), БИ́ТИ, СТУКОТА́ТИ підсил., СТУКОТІ́ТИ підсил., ГРЮ́КАТИ підсил., ЦЮ́КАТИ, ТУ́КАТИ розм., ТУТУ́КАТИ підсил. розм., ТЮ́КАТИ розм., КО́ВТАТИ діал. Словник синонімів української мови
  5. постукувати — ПОСТУ́КУВАТИ, ую, уєш, недок. Стукати час від часу. Схопивши найбільший [молот], Михайлик уже й розмахався ним, уже й по голому ковадлу постукував (Ільч., Козацьк. роду.. Словник української мови в 11 томах
  6. постукувати — Постукувати, -кую, -єш гл. Постукивать. Сяде верхом на кочергу, постукує єю по хаті. Чуб. І. 68. Словник української мови Грінченка