посягати
ПОСЯГА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПОСЯГНУ́ТИ, ПОСЯГТИ́, гну́, гне́ш, док.
1. на що. Намагатися захопити, привласнити що-небудь; зазіхати.
Досі жила [Малуша] в хаті свого батька, де кожен робив, що міг, одягав, що мав, їв, що було, ніколи не посягав на чуже, не своє, хоч би воно було краще й дорожче (С. Скляренко);
– Скільки живу, все на передовій, бо тут людині найбільша вигода, – якось пожартував він. – І місце тепленьке, і ніхто на нього не посягає... (О. Гончар);
Серце Прохорове наливалося безсильною злістю на тих людей, які рано чи пізно, а, мабуть, спробують посягнути на його добро, на його багатство (А. Шиян);
// Намагатися завдати якоїсь шкоди кому-небудь, позбавити когось спокою, щастя і т. ін.
Микола глянув спідлоба на ворога, що вніс розлад в його життя, що посягав на його щастя (В. Гжицький);
Серце... Хіба ж його зрозумієш? Чого затріпалося, як риба в сітці? .. Чи, може, оцей русявий парубок, що сидить поруч, посягає на твій спокій? (М. Ю. Тарновський);
[Д. Жуан:] Я ж бо силоміць не посягну на вашу честь, не бійтесь. Жінкам не тим страшний я (Леся Українка).
2. кого, заст. Охоплювати кого-небудь (про почуття, настрій і т. ін.).
– Жах усе більш та міцніш її понімав і посягав (Марко Вовчок).
3. перев. док., діал. Потягнутися рукою (руками) до чого-небудь; засунути руку (руки) у щось.
Василь посягнув по хліб та ковбасу, та якось так незручно, мов не своїми руками (І. Франко);
Перехрестившися разів, може, сто.., посягла Анниця у піч і тремтячими руками витягла першу паску (Г. Хоткевич);
Чоловічище посяг у кишеню, вийняв золотий перстень і кинув у той бік, звідки почув голос (В. Королевич).
Значення в інших словниках
- посягати — посяга́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- посягати — див. ЗАЗІХАТИ. Словник синонімів Караванського
- посягати — -аю, -аєш, недок., посягнути і посягти, -гну, -гнеш, док. 1》 неперех., на що. Намагатися захопити, привласнити що-небудь; зазіхати. || Намагатися завдати якоїсь шкоди кому-небудь, позбавити когось спокою, щастя і т. ін. Посягати на життя. 2》 перех., діал. Великий тлумачний словник сучасної мови
- посягати — Замірятися, заміритися, позамірятися, зазіхати, зазіхнути, позазіхати, важитися, зважуватися, зважитися, позважуватися, див. претендувати Словник чужослів Павло Штепа
- посягати — ВА́ЖИТИ на кого-що (намагатися заподіяти шкоду комусь, чомусь, позбавити когось чого-небудь), ВА́ЖИТИСЯ, ЗАМІРЯ́ТИСЯ, ЗАЗІХА́ТИ, ПОСЯГА́ТИ рідше, НАВА́ЖУВАТИСЯ рідше. — Док.: замі́ритися, зазіхну́ти, посягну́ти, посягти́, нава́житися. Словник синонімів української мови
- посягати — ПОСЯГА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПОСЯГНУ́ТИ і ПОСЯГТИ́, гну́, гне́ш, док. 1. неперех., на що. Намагатися захопити, привласнити що-небудь; зазіхати. Словник української мови в 11 томах