посягати
ПОСЯГА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПОСЯГНУ́ТИ і ПОСЯГТИ́, гну́, гне́ш, док.
1. неперех., на що. Намагатися захопити, привласнити що-небудь; зазіхати.
Досі жила [Малуша] в хаті свого батька, де кожен робив, що міг, одягав, що мав, їв, що було, ніколи не посягав на чуже, не своє, хоч би воно було краще й дорожче (Скл., Святослав, 1959, 105);
— Скільки живу, все на передовій, бо тут людині найбільша вигода, — якось пожартував він. — І місце тепленьке, і ніхто на нього не посягає… (Гончар, Тронка, 1963, 270);
Серце Прохорове наливалося безсильною злістю на тих людей, які рано чи пізно, а, мабуть, спробують посягнути на його добро, на його багатство (Шиян, Баланда, 1957, 69);
// Намагатися завдати якоїсь шкоди кому-небудь, позбавити когось спокою, щастя і т. ін.
Микола глянув спідлоба на ворога, що вніс розлад в його життя, що посягав на його щастя (Гжицький, Вел. надії, 1963, 65);
Серце… Хіба ж його зрозумієш? Чого затріпалося, як риба в сітці?.. Чи, може, оцей русявий парубок, що сидить поруч, посягає на твій спокій? (М. Ю. Тарн., Як на.. ниві, 1958, 146);
[Д. Жуан:] Я ж бо силоміць не посягну на вашу честь, не бійтесь. Жінкам не тим страшний я (Л. Укр., III, 1952, 360).
Посяга́ти (посягну́ти) на життя́ чиє, кого — намагатися, робити спробу заподіяти смерть кому-небудь.
— Синочку мій, голубчику мій! Дивися, що з мене зробив твій батько. Бив мене, нівечив мене, за коси волочив, за горло давив, на життя моє посягав… (Мирний, І, 1954, 158).
2. перех., діал. Охоплювати кого-небудь (про почуття, настрій і т. ін.).
— Жах усе більш та міцніш її понімав і посягав (Вовчок, І, 1955, 326).
3. перев. док., неперех., діал. Потягнутися рукою (руками) до чого-небудь; засунути руку (руки) у щось.
Василь посягнув по хліб та ковбасу, та якось так незручно, мов не своїми руками (Фр., І, 1955, 160);
Наступала тривожна хвиля — витягати паски. Перехрестившися разів, може, сто.., посягла Анниця у піч і тремтячими руками витягла першу паску (Хотк., II, 1966, 38);
Чоловічище посяг у кишеню, вийняв золотий перстень і кинув у той бік, звідки почув голос (Три золоті сл., 1968, 19).
Значення в інших словниках
- посягати — посяга́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- посягати — див. ЗАЗІХАТИ. Словник синонімів Караванського
- посягати — -аю, -аєш, недок., посягнути і посягти, -гну, -гнеш, док. 1》 неперех., на що. Намагатися захопити, привласнити що-небудь; зазіхати. || Намагатися завдати якоїсь шкоди кому-небудь, позбавити когось спокою, щастя і т. ін. Посягати на життя. 2》 перех., діал. Великий тлумачний словник сучасної мови
- посягати — Замірятися, заміритися, позамірятися, зазіхати, зазіхнути, позазіхати, важитися, зважуватися, зважитися, позважуватися, див. претендувати Словник чужослів Павло Штепа
- посягати — ПОСЯГА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПОСЯГНУ́ТИ, ПОСЯГТИ́, гну́, гне́ш, док. 1. на що. Намагатися захопити, привласнити що-небудь; зазіхати. Словник української мови у 20 томах
- посягати — ВА́ЖИТИ на кого-що (намагатися заподіяти шкоду комусь, чомусь, позбавити когось чого-небудь), ВА́ЖИТИСЯ, ЗАМІРЯ́ТИСЯ, ЗАЗІХА́ТИ, ПОСЯГА́ТИ рідше, НАВА́ЖУВАТИСЯ рідше. — Док.: замі́ритися, зазіхну́ти, посягну́ти, посягти́, нава́житися. Словник синонімів української мови