посікти

ПОСІ́КТИ, ічу́, іче́ш, док.

1. що і чого. Ножем або яким-небудь іншим гострим знаряддям подрібнити що-небудь.

Коли Захарко начистив картоплі, посік м'ясо на котлети та попорав інші Явдошині роботи, звелено було йому носити воду з криниці (А. Кримський);

Купить [жінка] невеликий буханець хліба, посіче дві-три цибулі з двома-трьома яйцями, та й тим дітей годує (Н. Кобринська);

// перев. чим. Сильно вдаряючи або б'ючи чим-небудь, порвати, пошматувати чи порубати на шматки щось; вдаряючись у щось, порвати, пошкодити в багатьох місцях.

Дід дав йому чисту сорочку замість тої, що дворові посіпаки посікли різками, змочив рани настоєм цілющої трави (С. Добровольський);

Підвипивши, він батогом посік на жінчиних плечах блузку (М. Стельмах);

// перен. Перетяти поверхню чого-небудь у багатьох місцях (про заглибини, зморшки і т. ін.).

Похмурі зморшки посікли вздовж, впоперек і навкіс йому чоло (М. Стельмах);

Щасливий, хто влив свою силу В єдиний всетворчий потік, Хто зводив тут брилу на брилу, Хто мармур узором посік (М. Бажан).

2. кого. Убити шаблею або іншою холодною зброєю всіх або багатьох.

Січа та довго тривала, аж поки усіх не посікли (П. Тичина);

// Убити, порубавши тіло.

На приволзьких берегах в грізнім бойовиську – Посікли ми на шматки гадину фашистську (С. Олійник);

// Заподіяти багато глибоких ран шаблею, сокирою тощо, перебити в багатьох місцях.;

// безос.

Сперанському посікло ноги. Шура заходилась тут же на місці перев'язувати (О. Гончар).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

посікти

Значення в інших словниках