посікти

ПОСІ́КТИ, ічу́, іче́ш, док., перех.

1. що і чого. Ножем або яким-небудь іншим гострим знаряддям подрібнити що-небудь.

Коли Захарко начистив картоплі, посік м’ясо на котлети та попорав інші Явдошині роботи, звелено було йому носити воду з криниці (Крим., Вибр., 1965, 414);

Купить [жінка] невеликий буханець хліба, посіче дві-три цибулі з двома-трьома яйцями, та й тим дітей годує (Кобр., Вибр., 1954, 71);

// перев. чим. Сильно вдаряючи або б’ючи чим-небудь, порвати, пошматувати чи порубати на шматки щось; вдаряючись у щось, порвати, пошкодити в багатьох місцях.

Дід дав йому чисту сорочку замість тої, що дворові посіпаки посікли різками, змочив рани настоєм цілющої трави (Добр., Очак. розмир, 1965, 42);

Підвипивши, він батогом посік на жінчиних плечах блузку (Стельмах, І, 1962, 131);

// перен. Перетяти поверхню чого-небудь у багатьох місцях (про заглибини, зморшки і т. ін.).

Похмурі зморшки посікли вздовж, впоперек і навкіс йому чоло (Стельмах, Правда.., 1961, 67);

Щасливий, хто влив свою силу В єдиний всетворчий потік, Хто зводив тут брилу на брилу, Хто мармур узором посік (Бажан, Роки, 1957, 261).

2. кого. Убити шаблею або іншою холодною зброєю всіх або багатьох.

Січа та довго тривала, аж поки усіх не посікли (Тич., І, 1957, 105);

// Убити, порубавши тіло.

На приволзьких берегах в грізнім бойовиську — Посікли ми на шматки гадину фашистську (С. Ол., Як ми кажем.., 1951, 212);

// Заподіяти багато глибоких ран шаблею, сокирою тощо, перебити в багатьох місцях;

// безос.

Сперанському посікло ноги. Шура заходилась тут же на місці перев’язувати (Гончар, III, 1959, 234).

◊ Посі́кти на капу́сту див. капу́ста.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. посікти — посі́кти́ дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. посікти — -ічу, -ічеш, док., перех. 1》 що і чого. Ножем або яким-небудь іншим гострим знаряддям подрібнити що-небудь. || перев. чим. Сильно вдаряючи або б'ючи чим-небудь, порвати, пошматувати чи порубати на шматки щось; вдаряючись у щось, порвати... Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. посікти — ПОСІ́КТИ, ічу́, іче́ш, док. 1. що і чого. Ножем або яким-небудь іншим гострим знаряддям подрібнити що-небудь. Коли Захарко начистив картоплі, посік м'ясо на котлети та попорав інші Явдошині роботи, звелено було йому носити воду з криниці (А. Словник української мови у 20 томах
  4. посікти — посікти́: ◊ посікти на капу́сту дрібно посікти (Франко) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  5. посікти — сі́кти / посі́кти (поруба́ти) на капу́сту (на локши́ну, на сі́чку) кого. Нещадно винищувати, шматуючи і т. ін. кого-небудь. Печеніги попхалися в ворота, вони вскакували у вузький і тісний прохід по кільканадцятеро, і їх .. сікли на локшину (П. Фразеологічний словник української мови
  6. посікти — ПОДРІ́БНЮВАТИ (натискаючи, ріжучи, ударяючи тощо, ділити щось на дрібні частки, шматки), ДРІБНИ́ТИ, РОЗДРІ́БНЮВАТИ, ЗДРІ́БНЮВАТИ, ДРОБИ́ТИ, РОЗДРО́БЛЮВАТИ (РОЗДРОБЛЯ́ТИ), КРИШИ́ТИ, РОЗКРИ́ШУВАТИ, СІКТИ. — Док. Словник синонімів української мови
  7. посікти — Посі́кти, -січу́, -че́ш, -чу́ть Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. посікти — Посікти, -січу, -чеш гл. Посѣчь, порубить. Драг. 177. Той меч — самосіч і посік його на маленькі шматочки. Рудч. Ск. I. 127. Словник української мови Грінченка