посіріти

ПОСІРІ́ТИ, і́ю, і́єш, док.

Стати, зробитися сірим; набути сіруватого відтінку.

І завелась на ставі геркотня, Гусине діло закипіло: Таскають грязь і глей зо дна, Да мажуть Лебедя, щоб пір'я посіріло (Є. Гребінка);

Два метелики, один за другим, злітають звідкись на тихі трави, як черешневий цвіт; то блимнуть на сонці, то посіріють у тінях (М. Коцюбинський);

Під очима з'явилися передчасні зморшки і торбинки, скроні посіріли від сивини (З. Тулуб);

Від електричного освітлення в Хомахи обличчя посіріло і стало, як земля (С. Чорнобривець);

// Посвітлішати перед світанком (про небо).;

// безос.

Вже зовсім посіріло надворі, коли ми вступили до Катерини в двір (Ю. Збанацький).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me