1. Словник української мови в 11 томах

посіріти

ПОСІРІ́ТИ, і́ю, і́єш, док. Стати, зробитися сірим; набути сіруватого відтінку.

І завелась на ставі геркотня, Гусине діло закипіло: Таскають грязь і глей зо дна, Да мажуть Лебедя, щоб пір’я посіріло (Греб., І, 1957, 44);

Два метелики, один за другим, злітають звідкись на тихі трави, як черешневий цвіт; то блимнуть на сонці, то посіріють у тінях (Коцюб., II, 1955, 413);

Під очима з’явилися передчасні зморшки і торбинки, скроні посіріли від сивини (Тулуб, Людолови, II, 1957, 7);

Від електричного освітлення в Хомахи обличчя посіріло і стало, як земля (Чорн., Визвол. земля, 1959, 94);

// Посвітлішати перед світанком (про небо);

// безос.

Вже зовсім посіріло надворі, коли ми вступили до Катерини в двір (Збан., Ліс. красуня, 1955, 20).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. посіріти — посірі́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. посіріти — див. хвилюватися Словник синонімів Вусика
  3. посіріти — -ію, -ієш, док. Стати, зробитися сірим; набути сіруватого відтінку. || Посвітлішати перед світанком (про небо). || безос. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. посіріти — ПОСІРІ́ТИ, і́ю, і́єш, док. Стати, зробитися сірим; набути сіруватого відтінку. І завелась на ставі геркотня, Гусине діло закипіло: Таскають грязь і глей зо дна, Да мажуть Лебедя, щоб пір'я посіріло (Є. Словник української мови у 20 томах
  5. посіріти — Посірі́ти, -рі́ю, -рі́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. посіріти — Посіріти, -рію, -єш гл. Сдѣлаться сѣрымъ. Таскають грязь і глей зо дна да мажуть лебедя, щоб пір'я посіріло. Греб. 363. Словник української мови Грінченка