посіятися

ПОСІ́ЯТИСЯ, і́ється, док.

1. Упасти, потрапити в оброблену землю (про зерно, насіння).

– Чи ж так добрі господині роблять? Самі встають, а сіяча не будять: хай поспить собі, а просо само посіється (М. Стельмах);

// безос. Здійснитися (про посів).

Де добрий господар, там і посіється і вироститься (з публіц. літ.).

2. чим. Засіятися яким-небудь зерном, насінням (про ділянку землі).

На причілку хати густо посіявся ромен (з газ.);

* Образно. Розвернися ж на всі боки, Ниво-десятино! Та посійся не словами, А розумом, ниво! (Т. Шевченко).

3. перен., розм. Бути розкиданими у великій кількості на поверхні чого-небудь.

Краю мій! родино моя! Багато по тобі пройшло-потопталося літ і віків, багато розлилося сліз та горя, посіялося кісток та крові; та не знехаяло це твоєї пишної краси, твого безмірного достатку (Панас Мирний);

// Розсипатися по якійсь поверхні (про волосся).

Очіпок зовсім звис на очі, волосся посіялось по шиї (Ганна Барвінок).

4. перен. З'явитися, вирости на шкірі (про вуса, бороду).

Вже в Іванка посіялись вуса;

// безос.

– Северинов, розкажи, що діється у вашій спальні, – звернувся до Андрія голова ради, дев'ятикласник, в якого вже посіялось чорним мохом під носом (Ю. Збанацький).

5. перен. Почати йти, сіятися (про дрібний дощ, сніг).

Сніг перестав, посіявся дрібний імлистий дощ (С. Васильченко);

Незабаром уже й сніг посіється (О. Копиленко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

посіятися

Значення в інших словниках