посіяти

ПОСІ́ЯТИ, і́ю, і́єш, док., що і без дод.

1. Певним способом розтрушуючи, розсипаючи, вкинути зерно, насіння в оброблену землю для вирощування.

Жди кум пирогів – посіяла пшеницю (приказка);

Жито посієм за садом на полі, Щоб хліба вродило голодним доволі (М. Коцюбинський);

Зорав, посіяв він горох, заволочив, Аж тут і дрібний дощ ріллю його змочив (П. Гулак-Артемовський);

– І так-таки ти сам себе вини: Що, братику, посіяв, те й пожни! (Л. Глібов);

Вона вчасно виоре і швидко посіє (С. Чорнобривець);

* Образно. – Співаночки мої милі, Де я вас подію? Хіба я вас, співаночки, Горами посію, – стиха обізвалась до нього Марічка (М. Коцюбинський);

Щасливий той, хто вільну й горду Посіяв пісню у серця (Т. Масенко);

// спец. Помістити мікроорганізми в поживне середовище для розмноження.

2. Засіяти зерном, насінням яку-небудь ділянку землі.

Оце посіє ниву матері, а тоді... (О. Гончар).

3. перен. Ви́кликати, збудити в когось яке-небудь (перев. негативне) почуття, переживання і т. ін.; навіяти, вселити (див. вселя́ти 2).

Аж ось сьогодні він сколотив усе, посіяв тривогу, встав перед нею незрозумілим питанням, яке конче треба було рішити (М. Коцюбинський);

Можна буде історію ту подати з гумористичним забарвленням, щоб не так уразити. Важливо хоч би посіяти сумнів. І досить (А. Головко);

Це була стара й давно відома їхня [фашистська] тактика – сіяти паніку в тилу, на всіх шляхах і стежках, що вели до фронту. Щоб паралізувати всі комунікації, а певніше – посіяти страх серед інтендантів і тилових команд, які постачали фронт (В. Кучер);

// перев. зі сл. в серце, в душу і т. ін. Виховати в когось певне ставлення до кого-, чого-небудь; прищепити.

Саме Катерина Назарівна посіяла в наші дитячі серця любов до скривджених людей (Є. Кравченко);

// Спричинитися до появи, виникнення якого-небудь почуття, переживання, настрою або до відповідних зовнішніх проявів цих почуттів, переживань у кого-небудь.

Тривожні чутки з загонів Гульського посіяли паніку серед військ Вишневецького (Іван Ле);

Постійні клопоти й тривоги за сина посіяли в материну русу косу сивину (з газ.).

4. перен., розм. Розки́дати, наси́пати щось де-небудь; поси́пати чимсь.

Берестовський узяв двома пальцями з блюдечка трохи корму й посіяв на воду (Л. Первомайський);

– Прийдеш завтра до мене. А сьогодні вечором [увечері] зробиш не менш важливу справу, – вийняв з-під подушки листівки. – Посієш їх по селу. Не побоїшся? (М. Стельмах).

5. розм. Те саме, що загуби́ти 1.

З-під очей у мене хто хоч бери́, я не бороню, і своє усе посію, де хустку, де підбрівник, де сапу; де що́ роблю, там і покину (Ганна Барвінок);

– Де це ти картуза посіяв? – питає Явтух. – Сонце голову напекло, пухирі схоплюються... (Ю. Яновський);

Мав [Євген] звичку все виносити з дому. Оце посіяв плаща на пасіці (В. Земляк).

6. розм. Почати йти, сіяти (про дрібний дощ, сніг).