потайний

ПОТАЙНИ́Й, а́, е́.

1. Розташований або зроблений так, що його важко знайти, побачити, помітити.

Двоє дверей: одні – маленькі, низькі – потайні; другі – великі (С. Васильченко);

Функе сховав книжку в скриньку, замкнув, поклав ключик у потайну кишеню (Н. Рибак);

Ховали [селяни] листівки в потайні місця, берегли їх, як світлу надію на краще (І. Цюпа);

// Відомий небагатьом або тільки комусь одному.

[Неофіт-раб:] Мені казав один товариш-раб, що десь над Тібром, як перейти отруєну Маремму, є табор [табір] потайний рабів-повстанців (Леся Українка);

Кому вже, як не йому, Оленчукові, було краще знати потайні сиваські ходи, ніким не досліджені, не нанесені на жодній карті (О. Гончар);

// Захований від сторонніх очей, замаскований.

Горе тим, хто зброю потайну Ховаючи, як злодій, під полою, Дерзне ступити на мости священні! (М. Рильський);

// Скрадливий, ледь чутний.

Їм часом здавалось, що вони чують чийсь хід потайний, глухе гупання барди, хекання втомлених грудей (М. Коцюбинський);

Не раз стежила Улянка за цим птахом. Літ зозулячий безшумний, потайний, як у злодюжки (О. Донченко).

2. Який навмисне приховують від інших, тримають у таємниці; таємний.

– Чи не було пак часом в тебе з кимсь якого потайного роману..? (І. Нечуй-Левицький);

[Матушка гуменя (подумавши):] Ти ще не була між нами, не бачила, що часом заводиться під чорною одежею. Чи матимеш ти силу в собі подавити всі ті потайні чернечі гріхи, які з усіх боків обступлять тебе? (Панас Мирний);

– Про що ви говорите? Не доберу, – сказав Прохор, справді не вгадуючи потайних намірів тестя (А. Шиян).

3. Глибоко затаєний у серці, не висловлений, не виявлений зовні (про думки, почуття, переживання).

Лягав спати Михайло, може, не раз з потайною надією, що от ведмідь знов одвідає, і вночі не спав, прислухавсь, і бравсь за рушницю, що собі покупив (Марко Вовчок);

Я чув, як за дверима тихо, крадькома заспівало жіноче сопрано, немов вкладало в пісню давню потайну свою тугу (С. Васильченко);

Коли зустрічались їхні погляди, хитрі Лук'янові очі свердлили брата, мов гострі буравчики, легко відгадуючи його потайні думки (А. Шиян);

// Невиразний, не цілком усвідомлений.

Потайним дівочим відчуттям вона ніби догадується, що робиться з хлопцем (М. Стельмах).

4. Який діє приховано, замасковано, не виявляючи свого справжнього обличчя.

Як от рибалка, їздячи човном, кукольва́н розсипає, так той потайний зрадця Вуяхевич розсипав гіркі слова в козацькії душі (П. Куліш);

[Матрона:] А може й сам ти потайний сектяр? (Леся Українка);

Коли я приїхав до Києва на працю в газеті, поміж українським колом уславлено було мене за потайного п'яницю (С. Васильченко);

// Який неохоче ділиться з іншими своїми думками, почуттями, намірами (про людину, її вдачу); скритний.

– Ви людина палка, щира, одкрита, а ці люде хитрі, потайні (І. Нечуй-Левицький);

Вона з природи була трохи потайна, то й не признавалася перед чоловіком у багатьох справах (Л. Мартович);

Цих потайних Щербин і сам дідько не розбере, коли вони жартують, а коли правду говорять (М. Стельмах).

5. Те саме, що таємни́чий 1, 2.

Її пашисте від холоду обличчя, її повні достиглі уста і потайні очі несуть назустріч панові збентеження і ніяковість (М. Стельмах);

// Невідомий, незбагненний.

Кожне слово Якимове було для них тайною, потайнішою од християнських тайн (І. Нечуй-Левицький);

І хотіла б [Настя] устати, та якась ласкава потайна рука силоміць очі закриває, надавлює чимсь (С. Васильченко).

6. Не дозволений законом; конспіративний, підпільний.

[Прісцілла:] Коли побачить хто й подасть до суду, що ти вчащаєш на нічнії збори громади потайної, – не вборонить тебе ні зброя, ні одвага знана, ні рід патриціанський... (Леся Українка).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

потайний

Значення в інших словниках