потилиця
ПОТИ́ЛИЦЯ, і, ж.
Задня частина голови над шиєю.
На потилиці очей нема (Номис);
Глибокі зморшки на щоках, на лобі, поморщена темна потилиця од гарячого сонця, грубі руки – все це ніби казало, що йому важко жилося на світі (І. Нечуй-Левицький);
– До живого нікому не доходило: чужа болячка не болить, чужа потилиця не свербить (А. Свидницький);
На одному з поворотів машину підкинуло, технік стукнувся потилицею об кабіну і перестав дрімати (О. Гончар);
Онук, закинувши руки за потилицю, полинув мріями своїми знову до Індії... (І. Волошин).
Да́ти (затопи́ти, заги́лити, втелю́щити і т. ін.) по поти́лиці див. дава́ти.
◇ Ви́пхати в пле́чі (в поти́лицю) див. випиха́ти;
Наклада́ти / накла́сти в поти́лицю див. наклада́ти;
Натовкти́ [під] боки́ ([в] поти́лицю) див. натовкти́;
Не в ті́м'я (не в поти́лицю, рідко не гвіздко́м) би́тий див. би́тий;
Поба́чити, як свою́ поти́лицю див. поба́чити;
Погна́ти в ши́ю (поти́лицю) див. погна́ти;
Пока́зувати / показа́ти спи́ну (поти́лицю) див. пока́зувати;
(1) У поти́лицю, зі сл. гна́ти, ви́гнати і под. – дуже грубо, з лайкою або з бійкою.
“Та ви б його, сучого сина, у потилицю гнали!.. Доженіть його, сучого сина, та дайте йому..!” (Нар. опов.);
Пістряка лаяв-лаяв [сотник] на всі боки та в потилицю і вигнав його з хати (Г. Квітка-Основ'яненко);
– Жени його в потилицю з свого обійстя, бо й тобі вкине за пазуху таку жарину, що душа спопеліє (М. Стельмах);
Чу́хати / почу́хати поти́лицю (рідше го́лову, чу́ба, чупри́ну і т. ін.) див. чу́хати;
(2) Чу́хатися в поти́лицю (д) див. чу́хати.
Значення в інших словниках
- потилиця — Зашийок, карк. Словник синонімів Полюги
- потилиця — поти́лиця іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- потилиця — Карк, жм. гамалик, зашийок; ФР. шия; (у тварин) сов. загривок. Словник синонімів Караванського
- потилиця — Брижі, в'язи, гамалик, загривок, зашийок, карк, шия Словник синонімів Вусика
- потилиця — [потилиец'а] -ц'і, ор. -цеийу Орфоепічний словник української мови
- потилиця — -і, ж. Задня частина голови над шиєю. Великий тлумачний словник сучасної мови
- потилиця — ви́пхати в пле́чі (в поти́лицю) кого і без додатка, зневажл. Грубо вигнати кого-небудь звідкись. — Як бачите, юначе, поміщик Ґалаґан не марнує часу. Поки ви з мужиками взуєте його в постоли (чи як пак там у того Коцюбинського?... Фразеологічний словник української мови
- потилиця — ПОТИ́ЛИЦЯ (задня частина голови над шиєю), ЗАШИ́ЙОК, КАРК, ГАМАЛИ́К діал. (разом з верхньою частиною спини). Лівою рукою збив (Лука) шапку на потилицю (П. Словник синонімів української мови
- потилиця — Поти́лиця, -ці, -цею; -лиці, -лиць Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- потилиця — ПОТИ́ЛИЦЯ, і, ж. Задня частина голови над шиєю. На потилиці очей нема (Номис, 1864, № 6651); Глибокі зморшки на щоках, на лобі, поморщена темна потилиця од гарячого сонця, грубі руки — все це ніби казало, що йому важко жилося на світі (Н. —Лев. Словник української мови в 11 томах