потовпитися
ПОТО́ВПИТИСЯ, плюся, пишся; мн. пото́впляться; док., розм.
1. Натовпом (або разом з натовпом) піти, рушити кудись.
Староста .. подався на двір. За ним ішли десятники та соцький. За десятниками потовпились на подвір'я й люди (М. Коцюбинський);
Жіноцтво жваво потовпилося з кухні Брилів на ганок (Ю. Смолич);
// Пройти, протиснутися куди-небудь натовпом.
І рушили [хлопці] гуртом, аж у двері не потовпляться (А. Свидницький);
// перен. Проникнути куди-небудь, у якесь середовище, досягти певного становища.
– А хоч у конторі служити? – Хоч би й хотів, то не потовпишся, – понуро одказав Василь (Панас Мирний).
2. Уміститися де-небудь, у чомусь, у щось.
– Гм! – каже Кирило Тур, озирнувши його [Череваня] тушу. – Не багато таких потовпилось би в курені! (П. Куліш);
Полум'я не потовпилось в комин і шугнуло з комина просто в одчинені двері (І. Нечуй-Левицький);
– Пани їдуть на південь, до Румунії... – Армія втікає... – На великому шляху Львів – Ужгород не потовпляться (С. Чорнобривець).
Значення в інших словниках
- потовпитися — пото́впитися дієслово доконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
- потовпитися — -плюся, -пишся; мн. потовпляться; док., розм. 1》 Натовпом (або разом із натовпом) піти, рушити кудись. || Пройти, протиснутися куди-небудь натовпом. || перен. Проникнути куди-небудь, у якесь середовище, досягти певного становища. 2》 Уміститися де-небудь, у чомусь, у щось. Великий тлумачний словник сучасної мови
- потовпитися — не вто́впиться (пото́впиться) в две́рі (в шку́ру), зневажл. Дуже товстий. Часом така юрма їх (гостей) ужене, що дивуємось, яких-то вже між ними панів нема!.. Фразеологічний словник української мови
- потовпитися — ПРОБИРА́ТИСЯ (іти, їхати, проходити кудись з труднощами, долаючи перешкоди тощо), ПРОБИВА́ТИСЯ, ПРОРИВА́ТИСЯ, ПРОДИРА́ТИСЯ підсил., ПРОСО́ЧУВАТИСЯ розм., ПРОСО́ТУВАТИСЯ розм., ДЕ́РТИСЯ (ДРА́ТИСЯ) розм., ПРОДРЯ́ПУВАТИСЯ розм. Словник синонімів української мови
- потовпитися — ПОТО́ВПИТИСЯ, плюся, пишся; мн. пото́впляться; док., розм. 1. Натовпом (або разом з натовпом) піти, рушити кудись. Староста.. подався на двір. За ним ішли десятники та соцький. За десятниками потовпились на подвір’я й люди (Коцюб. Словник української мови в 11 томах
- потовпитися — Потовпитися, -плюся, -пишся гл. Умѣститься, помѣститься. На всіх улицях люде так і снують, аж не потовпляться. МВ. І. 38. Инша добродійка і в дворі не потовпиться. МВ. (О. 1862. III. 40). Словник української мови Грінченка