поточитися
ПОТОЧИ́ТИСЯ¹ див. пото́чуватися.
ПОТОЧИ́ТИСЯ², точу́ся, то́чишся, док., розм.
Швидко попрямувати, кинутися кудись, звідкись.
От у такі сливки ускочили наші старости! Піймали облизня – не знаю! Поточилися з хати, не озираючись (Г. Квітка-Основ'яненко);
– Еге! – закричав отаман. – Се крамарів тесть! Бийте його, кабанячу тушу! – Тут деякі поточились до Череваня, і, може б, там йому й капут був (П. Куліш);
І – наче сомнамбула в трансі – Петлюра поточився за трамваєм, скочив на приступку і ввійшов у вагон (Ю. Смолич).
ПОТОЧИ́ТИСЯ³, то́читься, розм.
Док. до точи́тися².
А де тепер наш Черемуш Глибокий ся точить, Там мусить кров поточитись, Панове-молодці! (Ю. Федькович);
Розмова поточилася рівніше (Мирослав Ірчан).
ПОТОЧИ́ТИСЯ⁴, то́читься, док., діал.
Покотитися.
Біленька звізда на небі закрутилася, та й поточилася, та й упала на дорогу і в порох згасла (Марко Черемшина).
Значення в інших словниках
- поточитися — поточи́тися 1 дієслово доконаного виду похитнутися поточи́тися 2 дієслово доконаного виду швидко рушити кудись поточи́тися 3 дієслово доконаного виду текти розм. поточи́тися 4 дієслово доконаного виду покотитися діал. Орфографічний словник української мови
- поточитися — I див. поточуватися. II -точуся, -точишся, док., розм. Швидко попрямувати, кинутися кудись, звідкись. III -точиться, розм. Док. до точитися II. IV -точиться, док., діал. Покотитися. Великий тлумачний словник сучасної мови
- поточитися — ПОТОЧИ́ТИСЯ¹ див. пото́чуватися. ПОТОЧИ́ТИСЯ², точу́ся, то́чишся, док., розм. Швидко попрямувати, кинутися кудись, звідкись. От у такі сливки ускочили наші старости! Піймали облизня — не знаю! Поточилися з хати, не озираючись (Кв.-Осн. Словник української мови в 11 томах
- поточитися — Поточи́тися, -чу́ся, -чишся гл. 1) Покачнуться, зашататься (о человѣкѣ). Куди не піпхнуть, туди й поточишся. Ном. № 10689. Турн перший зацідив Енея, що з пліч упала і керея, Еней був поточивсь назад. Котл. Ен. 2) Броситься, побѣжать, поплыть. Словник української мови Грінченка