1. Орфографічний словник української мови

поточитися

поточи́тися 1

дієслово доконаного виду

похитнутися

поточи́тися 2

дієслово доконаного виду

швидко рушити кудись

поточи́тися 3

дієслово доконаного виду

текти

розм.

поточи́тися 4

дієслово доконаного виду

покотитися

діал.

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. поточитися — I див. поточуватися. II -точуся, -точишся, док., розм. Швидко попрямувати, кинутися кудись, звідкись. III -точиться, розм. Док. до точитися II. IV -точиться, док., діал. Покотитися. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. поточитися — ПОТОЧИ́ТИСЯ¹ див. пото́чуватися. ПОТОЧИ́ТИСЯ², точу́ся, то́чишся, док., розм. Швидко попрямувати, кинутися кудись, звідкись. От у такі сливки ускочили наші старости! Піймали облизня – не знаю! Поточилися з хати, не озираючись (Г. Словник української мови у 20 томах
  3. поточитися — ПОТОЧИ́ТИСЯ¹ див. пото́чуватися. ПОТОЧИ́ТИСЯ², точу́ся, то́чишся, док., розм. Швидко попрямувати, кинутися кудись, звідкись. От у такі сливки ускочили наші старости! Піймали облизня — не знаю! Поточилися з хати, не озираючись (Кв.-Осн. Словник української мови в 11 томах
  4. поточитися — Поточи́тися, -чу́ся, -чишся гл. 1) Покачнуться, зашататься (о человѣкѣ). Куди не піпхнуть, туди й поточишся. Ном. № 10689. Турн перший зацідив Енея, що з пліч упала і керея, Еней був поточивсь назад. Котл. Ен. 2) Броситься, побѣжать, поплыть. Словник української мови Грінченка